Рен вирішила, що найкращий вибір — промовчати. Нульові бали не видавались їй нічим трагічним.
— Вона сказала, що в мене немає жодної сили, — розповіла дівчина Нікті та Діке наступного ранку, коли сіла поруч із ними на лекції Нут. — Наскільки це погано за тутешніми уявленнями?
— Це значить, що Діта вважає тебе гарненькою! — тихо захихотіла Ромі. — Вона не терпить гарненьких. Я чула, що саме тому в нашої Зірки Агні немає занять у професорки.
— Або в тебе немає особливих умінь, — резонно додала Діке. — Але ж ти й так не мрієш про вступ до Тріади.
— Скажу більше: я поняття не маю, що таке Тріада.
— Трійця найпафосніших божків, куди обирають за особливі заслуги чи вміння, — пирхнула Нікта. — Індивідуальна навчальна програма, де право задирати носа до стелі й зайві вимахони йдуть у наборі зі званням «кандидата». І типу згодом вони будуть якось близько від оцього світу, і типу це на все позитивно впливатиме… Але наразі їх тільки двоє: вочевидь, в Ама особливі критерії відбору, якщо вона не вподобала більше нікого…
За кілька днів (не без допомоги координаторки) Рен почала більш-менш орієнтуватись у розташуванні аудиторій і хитрих сплетіннях коридорів. Нортон не особливо з’являвся на очі: він бовванів самотньою тінню в бібліотеці, забарикадувавшись з усіх боків книгами. До здивування Рен, Закс виявився одним з найстаранніших студентів, попри свій надміру вогняний характер. Амон Діоніс же при зустрічах завжди всміхався так, що дівчина була ладна віддати половину своєї потенційної сили за ці миті тепла.
Божественний університет у сплетіннях засвіття виявився більш-менш стерпним, — вирішила Рендалл після перших тижнів навчання, страждання, нічних ридань, нульових балів з несподіваних предметів і осмислення свого становища. Та й майбутні боги врешті почали показувати інші риси, окрім вогнезаймистих.
Довгими вечорами у своїй квартирі Рен роздивлялася зірки, пекла сирники з родзинками і часом била чашки. Останнє, як повідомила їй Нікта тоном експерта, не дивина — так вихід знаходила химерна сила, яка жила в кожному з них.
Медова намистина, яка звисала з чорної стрічки, повсякчас нагадувала про слова директорки: колись кожна така зірка дасть народження новому світові. Одному зі світів, які мають скластись у новий візерунок зруйнованого Намиста. Від подальших розпитувань Аматерасу відмахнулася, мотивуючи це тим, що Рен ще , щоб заглиблюватись у деталі. Рен цілком подобалося бути «надто людиною», проте мерехтливий СВІТ на шиї вже здавався її невід’ємною частиною.
Здавалося, нове життя з усією його химерністю починає торувати собі таке-сяке русло. Аж до моменту, коли посеред чергової лекції Одіна, поки викладач кляв недолугість Бальдра незрозумілими дев’ятьма світами, Зіґфрід рушив до дверей. Ніхто не звернув на це уваги, як і на його блідість. А на півдорозі хлопець знепритомнів і не повернувся до тями.
Розділ 4
Лікувальні методи Нікти Ромі
Лекція Одіна закінчилася тієї ж миті, як Зіґфрідове тіло торкнулося підлоги. За кілька хвилин непритомний студент уже лежав на скрипучому госпітальному ліжку, важко сапав та здригався, мовби з кожним вдихом у легені потрапляли скалки скла.
— Ось вам іще один, — похмуро видушила Медея, від якої на лекціях зазвичай долинали в’їдливі та іронічні зауваги.
Очевидно, всі знали, що відбувається. Всі, крім Рендалл.
Щойно Зіґфріда забрали до госпіталю, як студенти валом рвонули туди ж. Вони зібрались у просторій палаті і жадібно спостерігали, як заклопотана Аматерасу чаклує над смертельно блідим хлопцем на смертельно білій постелі. Відненавна Рен нудило від холодних лікарняних кольорів, але вона не могла відвести погляд.
Шепотілися, що директорка прибігла — — до госпіталю чи не швидше, ніж туди принесли непритомного студента. Зараз довгі й тонкі пальці Аматерасу блукали тілом хворого, мовби намацували невидимі ланцюги та замки, які треба розбити. Здавалося, директорка нікого не помічає довкруж — тільки незримого, неназваного ворога.
Зіґфрід раптом застогнав і скорчився. Його тіло сіпнулося, задрижало, а тоді почало повільно, конвульсивно відриватись від лікарняного простирадла, мовби той неназваний ворог тягнув його за собою вгору.