Розділ 10
Хранителі і грішники
Рен знала їх поіменно. Колесо Долі, велика й милостива Сансара Іґґдрасіль, найстрашніша з усіх Стовпів, ішла до них у супроводі своїх соратників. Дівчина наблизилась до колони-брили і повільно обійшла її, щоб знайти на гранях хоч якесь пояснення, крім зловісних слів.
Коли Аматерасу з’явилася в арці дверей та вибігла у двір, її бліде й без того обличчя геть посиніло.
— Як? Скажи мені, як? — гаркнула вона, наче шукала підтримки в когось невидимого. — Як це могло статися?
А тоді директорка впала навколішки біля підніжжя колони, вдарилася чолом об землю, і з-під шарів її червоних шовків і смоляних кіс почулося здушене ридання.
Був ранній ранок, студенти тільки почали збиратись. Проте директорка, розпростерта на землі, не могла не привернути уваги всіх і кожного.
— Що сталося, Ама-мі? — Одін, як завжди, поспішав до неї, проте зараз мав такий безпорадний вигляд, наче сльози Аматерасу вимивали землю в нього з-під ніг.
— Ось, — директорка кивнула на колону, розтираючи червоні тіні на повіках, від чого її очі видавались запаленими. — Як цю гігантську каменюку можна не помітити!
— Я думав, Торарей щось готує до практичного.
— Не буде практичного. — Директорка гірко розсміялася і шарпнула шпильки у волоссі — вони посипалися на землю. — Усе просто. Процес пішов, Нитки відновлюються, стільки радості, все буде добре, ми все зможемо, так, Ама-мі, так, усе буде добре, так… Р-розмріялася… — вона прохрипіла останнє слово, ламаючи нігті об землю і загрібаючи її пальцями. — Усе просто, Одіне, вони йдуть — якимось триклятим чином — вони йдуть сюди. І нас уб’ють. О-о-о, тепер нас вб’ють… Щоб ти згорів у полум’ї тіней, Діонісе… Щоб ти…
Вона шипіла ще щось, не звертаючи уваги на студентів, котрі збиралися поблизу. Проте Одін підхопив Аматерасу на руки і, попри її спроби виборсатись, забрав — геть від студентів, зловісної колони та усвідомлення того, що все безповоротно зламалося.
Пари скасували. Рен з одногрупниками зібрались у порожній аудиторії: усі, крім Амона, якого знову кудись мов вітром здуло. Мовчанки спершу ніхто не порушував. Закс попросив Рен повернути браслет і смикав його. Темні намистини стукались одна об одну, і навіть цей звук видавався зловісним. Зіґфріду, здавалось, було взагалі байдуже до всього: він замислено дивився в одну точку десь між ліктем Ньєрда і стіною.
— Ми ні в чому не винні, — вимовила Рен повільно, щоб ця лунка тиша в голові заповнилася хоч чимось. — Ми нічого не зробили.
Зіґфрід усміхнувся криво.
— Якщо вірити записам про приходи Стовпів, — прошелестіла Діке, — то їм байдуже, що думаємо ми. Якщо ти винен з їхньої точки зору, то винен.
— Та на богів, яка тепер різниця! — Нікта відвернулася від дверей. — Коли вони прийдуть, Ама доведе, що… Ама порозуміється з ними. Це просто… ахінея якась. Помилка. Нічого забороненого ніхто не вчинив.
— Мене не особливо хвилює, що сталося чи чого не сталося з погляду Стовпів, — відказав Зіґфрід, який до того сидів мовчки. У його голосі бряжчав гнів. — Я не збираюся опускати руки чи здаватись, коли вони прийдуть, — хлопець підвів голову, і темні очі блиснули недобрим вогнем. — Я хочу розірвати контракт.
— Зіґу… — слабко вимовила Нікта, наче прагнула втримати хлопця на місці одним лише словом.
— Ти знаєш, Нікс. І я знаю. Коли вони прийдуть, зробимо це.
Не минуло й години, коли почалося. Першим упав тренувальний корпус. Він розсипався в порох, коли стіни охопило безбарвне полум’я.
То був знак: вони тут.
Студенти зібралися біля входу — так наказала директорка. Вона вже не ридала, а холодні примружені очі не видавали думок. Коли стіни корпусу перетворювалися на пил, Рен зрозуміла, що діалогу не вийде. Згадуючи Сансару, вона зрозуміла це ще краще. «Велика й милостива» Колесо Долі часом любила потеревенити, якщо це могло розвіяти її вічну нудьгу. Та в інших випадках вона нападала нестримно, знаючи про свою колосальну перевагу й насолоджуючись нею. Тому — за настановою директорки — студенти не витрачали енергії на захист. Проти Стовпів у них не було шансу. Усі стояли перед входом, збиті докупи тривогою та викличним бажанням дивитися загрозі в очі. Викладачі оточили студентів. Аматерасу височіла попереду всіх.