Діке покинула війну зі шпильками і дозволила волоссю струменіти так, як йому завгодно.
— Савітрі, можеш не прислухатися до моєї думки, як ти загалом завжди й робиш, але Нортонові нічого від тебе не потрібно.
— Хай так. Та я б воліла виростити для нього мрію. Хоч дрібну.
Рен, певна річ, не забувала і про ту заповітну і нездійсненну, та поки Закс не довірив їй цю роботу, треба довести свою спроможність допомогти.
Діке похитала головою, і смоляні пасма вислизнули з-за її вух та грайливо сяйнули фіолетовим полиском.
— Чому ти не пострижешся, якщо довге волосся тобі так допікає? — Рен примітила роздратування координаторки. — Воно просто неймовірне, але ти весь ранок із ним мучишся.
Діке граційно підвелася з лавки, але її голос скрижанів.
— Савітрі, думаєш, що моє волосся чи подяка Нортонові — то справді те, чим ти мала б зараз перейматися?..
Дівчина закотила очі, поки координаторка цього не бачила, але вирішила її не діймати розпитуваннями до завершення занять.
— Не втямлю, як директорка хоче, щоб я наздогнала всіх вас, — після пар, сидячи в бібліотеці, Рен укотре відчула, що пропущені півроку ще вилазять їй боком.
— Може, вона й не хоче, — з незворушним виразом відказала координаторка. — У директорки бувають геть неочікувані й, між нами кажучи, легковажні рішення. Та якщо вже так важко втягнутись у групові проникнення, то потренуйся …
— Я й не думала про проникнення, — здивувалася Рен. — Але мені просто здається, що Нут не знає, що з нами робити, тому навантажує всіма цими нескінченними датами.
— Прості дуетні завдання є в підручниках, ми всі з них починали, — Діке, мовби не дочула, вказала тонким пальцем на гору книг, за якими віддалік яскріло Заксове волосся.
— Він одразу ж відшиє мене, — хмикнула дівчина, розуміючи, куди координаторка хилить.
— Це лише приклад, — стенула плечима Діке. — Поміж іншим, під час проникнення можна, якщо вельми постаратися, отримати доступ до глибинних думок . Та справді, Нортон нізащо не погодиться витрачати свій час — мені теж важко з ним домовитись. Утім, одного разу він висловив бажання допомогти із завданням, бо воно вимагало . Ну а я не забула наголосити на цьому. Як і на тому, що не певна, чи він упорається.
Діке замовкла й занурилася в підручник, покинувши Рен наодинці з її сумнівами щодо того, чи варто взагалі сіпатися. Проте підказка була надто промовиста й очевидна. Тож дівчина зважилась і підійшла до Заксового столу. Він ритмічно вистукував фалангами пальців незнайому мелодію, наспівував її собі під носа і, на щастя, не здавався зараз надто зануреним у читання. Гарний знак.
— Привіт, Нортоне.
Мовчання у відповідь.
— Послухай, маю до тебе важливу справу. За півгодини підійди до входу в закинуте крило.
— Он як… — довгі пальці перестали стукотіти, натомість пірнули в стос паперів поряд.
— Я чекатиму на тебе. Тож приходь.
Рен уважно подивилася на руду маківку й поспішила до виходу, поки Закс не вирішив потішити її розширеною версією відмови. Утім, не минуло й хвилини, як дівчині вкрай захотілося, щоб він таки не прийшов, бо те, що вона планувала зробити, могло цілковито зруйнувати хиткий спокій, який застиг між нею і Нортоном після випадку зі зникальниками.
— Я чекав на тебе понад п’ять хвилин! — оголосив одногрупник, зістрибнув з підвіконня і подивився на Рен, задерши підборіддя. — Ну? Важлива справа?
— Передусім я хочу тобі подякувати. Той випадок із проникненням, а потім наша втеча…
— Савітрі. Серйозно. Забудь уже, — перебив Закс і втомлено видихнув. — Я не хочу про це говорити.
— Чому? — здивувалася Рен. — Чого ти так остерігаєшся?
— — хлопець пирхнув. — Ти певна, що це саме так зветься?
— Саме так, — відповіла дівчина, хоча й не планувала цього озвучувати. — Ти так енергійно відмахуєшся від подяки чи найменшого прояву доброзичливості, мовби боїшся, що хто-будь до тебе приязно поставиться.
— Смілива заява, Савітрі, — Закс угамував сміх. — Але якщо вже ти така дбайлива, то скажи: чого б це мені поводитися так, як ти вважаєш за потрібне? Чому взагалі право голосу мають лише ті, хто на позір добрі та усміхнені до всіх? А коли я не вмію вдавати приязнь — то що? — Заксові очі блиснули. — Коротше: до справи. Бо час тікає.