Зелені двері повністю зливалися зі стінами. Рен рвучко підвелась, але в очах тут же потемніло. Запах ліків заповз у ніздрі.
Поки веселкові кола зникали з-перед очей, дівчина почула скрип дверей і рипіння паркету.
Нікта врізалася в неї та обхопила обома руками:
— О, іменем Хаосу, ти крута! Але я такого знущання не підтримую.
— Так, треба було викинути ту кляту валізу! — із запалом сказав Амон. — Ніхто б тебе не звинувачував.
— Як руки? — шепнула Діке, поки Ньєрд перемовлявся про щось із викладачем.
Рен щойно кинула погляд на перебинтовані долоні й зап’ястя. Приплив вдячності до професора Керна накотився, а за ним — хвиля сорому, адже вона навіть не подякувала йому.
— Усе гаразд, — кивнула дівчина до одногрупників. — Скоро мине. А як Діта?
— Ми програли за часом, — повідомив Ньєрд. — Але через цей інцидент у всіх середній бал. Діта визнала, що погано підготувала тренувальний майданчик, а це вже неабищо. Та надалі не ризикуй таким чином. Забороняю тобі як голова групи.
— Але я готова ризикувати. До того ж, якби бігла швидше, то встигла б…
— Або ні, — буркнув Закс.
— Не слухай ти його! — вклинилась Нікта. — Він просто найбільше панікував!
— Ромі, язик не відсохне?..
— Я не буду тягнути вас униз, — Рен рішуче перебила їхню суперечку. — Навіть якщо це нелегко. Вистачає вже провалів із проникненнями та моєї неймовірної дурості зі зникальниками. Думаю, що жоден із вас не випустив би ту валізу.
— Я б випустила! — заявила Нікта. — Я б її просто не втримала.
— Мова не про те. Я не хочу назавжди залишитися новою студенткою, яка потребує допомоги.
Дівчина ніяково всміхнулась. Закс розсміявся.
— О боги Першої Тріади, Савітрі, то значить, ти підготуєшся до наступного Одіна самотужки?
— Припини стібатися з хворої, Нортоне! — Рен за інерцією стиснула кулаки, але голки болю примусили її швидко розслабити пальці, поки ніхто цього не помітив.
Розділ 11
Той, хто записує історію
Ранок не вдався: автобус утік з-під носа, руки після випадку з валізою досі нили, а ручка сумки обірвалася. «Дуже вчасно!» — Рендалл докірливо подивилася на сумку, але та нічого не відповіла. І добре. Дівчина не була впевнена, що зможе вберегти свої мізки від божевілля, якщо ще й сумки почнуть розмовляти.
Нефтіду Рен помітила біля входу в головний корпус, і це не додало ранкові позитиву. Узагалі, сама по собі ця студентка не будила в ній інтересу — лише її аура стійко асоціювалася з холодом потойбіччя. Але зараз Нефтіда щось радісно щебетала до Закса, і він не менш захоплено підтримував розмову. А це ж Закс Я Завжди Зайнятий Нортон!
Рен прошмигнула повз них, та швидко збавила оберти: заходити до Одіна після початку пари дівчина не ризикнула. Перший заступник мав алергію на спізнення, тож вона просто чекала закінчення заняття в коридорі й думала про вічне.
— Чого киснемо з самого ранку? — голос Зіґфріда прозвучав просто над вухом.
— І тобі доброго, — озирнулась Рен, дивуючись, як одногрупник зміг так нечутно наблизитись. — Прогулюєш Одіна? Де Нікта?
— Ошивається десь із Фрігг, яка мала виставити їй какао за допомогу на практичному Лакшмі. А в мене немає нині Одіна — зате дві індивідуалки з Керном. Думаю, чи не вийде йому зцілити одну мою біду… А де ти це роздовбала? — Зіґфрід помітив розірваний ремінь сумки.
— День суцільних перемог, — скривилася Рен.
— Давай, зараз полагоджу, — хлопець по-господарськи підкотив рукави сорочки, тоді припасував розірвані шматки один до одного, провів вказівним пальцем по місці розриву, яке спалахнуло зеленкуватим полум’ям, і повідомив, що справу зроблено.
Дівчина недовірливо кліпнула й поторсала ремінь: як новенький!
— Ого.
Зіґ заклав руки за голову й усміхнувся.
— А ти думала!
— Я вважала, ти тільки дрібнички совати можеш… А в мене так вийде? — поцікавилась Рен, думаючи, скільки всього корисного вийшло б зробити. Особливо щодо розбитих тарілок.
— Власне, це теж моя унікальна навичка, — Зіґфрід усміхнувся ще ширше. — Це і фізична невразливість. Такі приколи не в усіх є. Але коли знімуть наступний ліміт, тоді проявиться багато цікавого. Мабуть.
— Фізична невразливість звучить дуже корисно, — зауважила Рен. — А не знаєш раптом, яка сила в Закса? Може, щось пов’язане зі струмом? — у думках зринув випадок на пікніку.
— Я не чув, щоб у нього були особливі вміння. Але Нортон знає все, що можна вивчити.
— Отож його вміння — безлімітна місткість мізків!