— Потрібно кому? — бовкнув хтось із захмелілих студентів.
— Рівновазі. Раніше рівновагу вже порушували, і це ні до чого хорошого не призвело…
Рен помітила, що обличчя Аматерасу викривила незрозуміла гримаса.
— Сьогодні ми хочемо принести урочисту клятву — не руйнувати того, що вже збудовано, та підтримувати починання директорки. Але для цього потрібно захистити вас від небезпеки, яка причаїлася всередині Академії…
Ніктині очі бігали залою, наче шукали когось.
— Для створення світів потрібна гармонія. У Хаосі нема гармонії, — тим часом промовила одна з послів. — Коли Хаос оживає десь, то завихрює все навколо себе і руйнує це. Так було завжди.
Усі Три Гості раптом опинилися в центрі зали, хоча Рен не помітила жодного руху. Їхні білі плащі розвівалися, оголюючи кістляві руки, переплетені павутиною. Вони скидались на уламки старовинних статуй, які чомусь припасували до живого тіла. Директорка схопилась і переметнулася через стіл — тільки білі ноги майнули під подолом сукенки. Одін кинувся їй навперейми. Діта вчепилась у плече Торарея, мовби хотіла втримати бодай його на місці. Студенти метнулися до стін — усі воліли опинитися якомога далі від гостей, чия аура задзвеніла загрозою.
Мойри заговорили разом, і їхні голоси злилися в глибокий гуркіт, який гучнішав і гучнішав, заглушуючи все:
— Породження Хаосу, тобі не місце тут. Визнай це і повертайся в первородну темряву. Ми звертаємося до тебе, Нікто!
Розділ 13
Нікта Ромі
— Заперечую. Нікта Ромі — повноправна студентка Академії! — відрізала Аматерасу. Вона швидко спустилася до центру зали.
У золотавому світлі Мойри нагадували сіро-білі тіні. Директорка — гаряче полум’я. Одін не відступав від Аматерасу ні на крок, наче готувався щомиті кинутися на її захист.
Рен не могла зрозуміти, чому Три Гості, які щойно говорили про співпрацю та підтримку, звинувачували Нікту — їхню Нікту!
— Ви знаєте: вона не зможе створити новий світ по цей бік, — мовила одна з Мойр. — Для чого вам богиня, яка не долучиться до Намиста?
— Ми приймаємо всі божественні душі, які прийшли в ці стіни, — парирувала Аматерасу. — Обговорімо деталі перебування в нас студентки Ромі, але зробімо це не на святі!
Рен озирнулася, та Нікти вже не було поруч.
— Хаос знищить усе, чого ви досягли.
Аматерасу задерла голову, і шпильки в чорному волоссі запаленіли, утворюючи над головою директорки німб.
— Нікта Ромі не давала волі темряві і не порушувала рівноваги жодного разу. Наголошую: це не тема для обговорення на урочистому прийомі. Попрошу вас…
— Не забувайте свого місця, директорко! — Мойри здійнялися навпроти Аматерасу сіро-білою стіною.
Торарей зірвався на ноги, і його плечі напружились від ваги зброї, що матеріалізувалася за спиною: меч і молот, перехрещені руків’ями.
— Не смій! — гаркнула на доцента директорка.
Викладач — його очі горіли незгірше від світильників — неохоче опустився на місце. Меч та молот розчинилися, ніби їх і не було.
— Я тут! — вигукнула Нікта Ромі.
Вона стояла, розкинувши руки, у центрі зали.
Студенти насторожено шепотілися. Мойри позирали на дівчинку, яка самотньо стояла на мозаїчній підлозі, наче й самі не вірили, що назвали породженням Хаосу цю підлітку із мідним волоссям.
Нарешті одна з Мойр простягнула кістляву руку до Нікти.
— Ти повинна піти, вічна ноче. Тобі не місце на стороні світла — знаєш це незгірше від нас. Якщо залишишся, то сила в тобі зрітиме й розростатиметься. А коли вона заповнить усе, ти ризикуєш власноруч ухопити вихор світів і зруйнувати їх, перетворити на первородний Хаос, із якого все витекло. Ти не здатна залишатися тут. Ти не здатна залишатися ніде.
— Вибачте, але час це припиняти, — Аматерасу блискавично опинилася поруч із Ніктою і заступила її. — Ніхто нікуди не йде. Шановні гості, пропоную продовжити розмову в моєму кабінеті.
— Ми не можемо погодитися на це.
— Тоді ми примусимо вас це зробити, — глибокий голос Адіті Агні прорізав невиразний шум студентського шепоту. — Ви не маєте права втручатись у внутрішні справи Академії. Усі душі тут під захистом.
Зірка неквапом вийшла в центр і стала праворуч від Аматерасу.