— Інанна — це я, — представилася химерна панна, щойно підійшла до Рен на відстань, з якої та могла роздивитися себе в очах Хранительки. — А онде — Намисто, — кивнула вона в бік стіни з порожніми виїмками. — А там, — кивок у бік фресок, — історія Всесвіту. Особливо цікаві моменти… То що ж ти волієш вивчати? — вона провела рукою по нижньому ряду намистин, що лежали на її грудях.
Рен замислилася: жоден викладач іще не ставив їй такого питання, та й на викладачку, правду кажучи, дівчина скидалася мало.
— Директорка хоче, щоб я розвинула вміння мрієрости.
— А чи знаєш ти, що директорка була першою жінкою, якій дозволили навчатись в Академії?.. Раніше сталося багато всього. Щоб зрозуміти все, що відбувається тепер, тобі треба осягнути те, що відбувалося задовго до… Скажи, що потрібно для того, щоб виростити мрію? — Майстерність Інанни стрибати з теми на тему спантеличувала Рен дедалі більше.
— Позитивний настрій, бажання власне, бажання творця мрії, достатньо енергії… і правильна схема?
— Розумниця богиня Савітрі. Я повідаю тобі найбільшу мрію Ама-мі, якщо виявишся не лише розумною, але й сильною. Перевіримо?
— Як? — мурашки по спині.
— Ходи сюди, — Інанна жестом поманила Рен до себе і поклала руки їй на плечі.
Тієї ж миті світ зник з-перед очей, і дівчина відчула, як провалюється в піскову круговерть. Довкола шурхотіли уривки чужих спогадів, не пов’язані між собою, незнайомі люди, вогні і світла, безглузді колажі з чужої пам’яті накладались один на одного й утворювали складну картину.
Коли круговерть припинилась і зала зі стіною до небес повернулась, Інанна вже стояла віддалік і замислено розглядала Рендалл.
— То що ж? — поцікавилась дівчина першою.
— Чудова сила. Дивна сила. Цікава сила. Проте недостатня. Як і в милої Лакшмі. Безумовно, є куди рости. А яку стихію ти опановуєш?
— Повітря. Поки неуспішно.
— Успіх — непевне мірило. А чому б тобі не уявити, що ти вирощуєш мрію вітру? — запропонувала Інанна.
— Я спробую, — кивнула Рен. — То ви відкриєте мені мрію Аматерасу?
Від шансу отримати щось настільки цінне паморочилося в голові, та Хранителька Намиста похитала головою.
— Ні. Тобі не до снаги здійснити її — поки що. Мрії скалічили і вбили багатьох. Я не бажаю тобі такої долі. Але не кажи цього Ама-мі. Не можна зламати її зараз. Отож почнімо заняття. Савітрі, розкажіть мені все, що ви знаєте про структуру Намиста…
Коли того вимагав розклад, дівчина приходила до Інанни. Та щоразу розповідала щось інше.
Як твердила Хранителька, колись давно світотворення було лише однією з можливостей — і аж ніяк не для всіх, і аж ніяк не обов’язковою. Але після руйнації Намиста директорка зробила це неодмінною умовою для кожного, хто приходив до Академії, — бо тільки так вдасться відновити Нитки. Тільки коли нові світи і шляхи між ними зміцніють. А в ті давні часи боги Академії вважали змогу отримати СВІТ привілеєм, змагалися за це або ж опановували свої сили і поверталися в рідні місця. Або ж мандрували в неосяжному просторі, який відкривався їм. Або ж усіляко допомагали Академії — як її викладачі чи невпинні мандрівники, які відкривали нове й нове… Рен подумалося, що вона б теж не відмовилася мандрувати поміж сотнями світів, але це навіть звучало для неї неосяжно.
Коли дівчина допитувала, як їхні предмети — ті ж стихійні сили чи вміння вирішувати складні ситуації — насправді знадобляться в непевному майбутньому, Хранителька Намиста зазвичай усміхалася. Вона відповідала, що коли тутешні викладачі змінили статус студентів на викладацький, то й самі не очікували цього, не готувались і мали багато нагальніших речей до вирішення. Тож хай вона, Рендалл Савітрі, має до них трішки поблажливості: Ама-мі та її гурт, мовляв, навчають їх того, чого навчали і їх або чого так і не навчили: бути різними, бути іншими, бути собою… А ще Хранителька мимоволі прохопилася, що у світлі того, ким вони стануть — кимось незбагненним, геть інакшим, кимось неймовірним і тим, хто зовсім виходить за рамки сприйняття, — у світлі цього все, що вони роблять тут, стане важити куди менше.
— Але Академія та будні тут безміру важливі. Бо що ближчі та яскравіші стосунки будуть у вас із іншими студентами, то міцнішими стануть зв’язки Ниток, — повідомила Хранителька. — А ще — це найпевніше свідчення, що ви зможете рухатися вперед без бажання повбивати одне одного, яке часом нападає на кожного, навіть найсвітлішого з богів. Поза тим, не певна, що Аррі вам це відкривав, та загроз за межами цього місця більше, ніж можуть умістити сторінки підручників…