— Якщо тобі направду цікаво, то я просто втомилася терпіти знецінення зусібіч. І чужі таємниці. І всі оці намагання навішати на мене брехню, прикриваючи її історіями про захист…
— Знаєш, а люди часом роблять це з прихильності й турботи про тебе.
Рен сповільнила кроки, і тут Закова рука піймала її зап’ястя.
— Та пригальмуй ти… — він підійшов ближче. — Я дійсно хочу попросити в тебе вибачення — за те, що днями просив у тебе вибачення. Через ось це ось… — він нахилився і миттю діткнувся губами до її губ. — Адже ти права, Рендалл Савітрі. Я брехун і боягуз. Але спробую щось зробити з цим. Бо поруч із тобою мене не покидає відчуття, що я здатний перемогти.
— Що ж… — Рен, заскочена настільки зненацька, наскільки це взагалі можливо, не вірила, що все це відбувається, тому й слова порозбігалися хто куди.
Зак відступив на крок і тепер уважно слухав її та дивився незмигними червонястими очима, які поблискували під тінню непокірного волосся.
— Що ж, — повела далі дівчина, — тепер нам треба придумати, як виправдати своє спізнення до Діти.
— Ну, — на Закове обличчя повернулася звична іронічна усмішка, — якщо моя відповідь тебе задовольняє, то як виняток на наступну лекцію можемо й не піти.
Розділ 8
Коса на камінь
Діке
Вона знала: цей ранок — не гірший з-поміж інших. Заспала та й усе. Завдання Торарея забирали більше енергії, ніж вона розрахувала. Доведеться заново облаштувати розклад дня. Щоб не ставалося як нині, коли втома перемогла бездоганне планування хвилин, а будильник не зміг добудитися.
Спершу дівчина вирішила пожертвувати сніданком і першою лекцією, аби проте в розкладі першим на сьогодні значилось ім’я Одіна. Пропускати Одіна — це дуже-дуже погана ідея. Тому Діке дочитувала, прасуючи блузку. Не можна виходити з кімнати в зім’ятій блузці. Усе, що може бути бездоганним, повинне бути бездоганним.
Щойно вона вирішила, що ранок врятовано, як у двері постукали.
— Хто там? — Діке перебирала в голові варіанти.
Вона достеменно перебуває в гуртожитку, у своїй кімнаті. Зазвичай ніхто не заходить вранці. І Ніколас Ньєрд нині зайнятий через Торареєві причіпки.
— Це я! — відповів за дверима мелодійний голос. — Можна?
Якщо сказати їй, що не можна… Якщо попросити її піти геть… Але то могла бути важлива новина. Хто ж вранці просто так приходить, без важливих новин?..
— Так, відчинено, — Діке напружилась і повернулася до дверей, аби не втратити ні миті на впізнання ранкової гості. Останнім часом їй ставало дедалі важче впізнавати їх усіх, але вона все ще сподівалася, що минеться.
Двері рипнули. Зайшла дівчина: висока, проте, на відміну від самої Діке, напрочуд фігуриста і . М’якість рис підкреслювало важке волосся, котре білими хвилями струменіло аж до пояса.
— Привіт!
Усмішка тепла й відкрита. Спідниця оторочена мереживом. Мило.
— Привіт… — Діке опустила погляд на конспекти в руках дівчини, шукаючи підказку.
— Що, як завжди, сонна вранці? — Говорить начебто доброзичливо. Зовні не схоже, що в неї погані наміри.
— Так, я ще не зовсім готова до занять. Чому ти прийшла?
Хто ти така? Хто ти така?
— Хотіла з тобою порадитись, а точніше — попросити про допомогу. — Погляд опускається. Вона щось приховує? Чи соромиться? — Я в Торарея взялась за повітряні стихії, але він наполегливо радить мені спробувати порозумітися з водними, от я й подумала… — Пауза. — Подумала, що ти могла б допомогти мені. У тебе хороші результати, і ми могли би вранці перед заняттями практикуватись.
— Ні. Я не можу вранці перед заняттями, — відповіла Діке, пригадуючи всіх, хто освоює зараз повітря: Савітрі, Бальдр…
— Тоді опісля — коли в тебе є час.
— Ні, я не можу. Взагалі не можу.
Діке відступила і ледь не врізалась у прасувальну дошку. Треба випровадити її звідси. Треба дочитати. І випрасувати блузку. Треба. Якомога швидше. Паніка судомила пальці.
— Діке, та ж я не кажу, що то має бути часто.
Непідробне розчарування. Чи підробне? Чого вона хоче? Які в них стосунки? Як із нею говорити? Чому це все втекло саме тепер?..
— Іди, будь ласка, — вона звела руку і показала в бік дверей. — Я повинна підготуватися до занять. Мені недобре.
— Може, тобі допомогти?
Ні, то справжня турбота. Справжній інтерес.