радуйтеся, прославлені в лику святих мучеників.
Радуйтеся, бо з собою привели ви лик співстраждальців;
радуйтеся, увінчані нетлінною славою мученецьких вінців в горніх оселях.
Радуйтеся, бо земними плачевними турботами ви знехтували бачачи розумними очима небесний чертог;
радуйтеся, бо цього чертога ви досягнули і вінець перемоги від Христа прийняли.
Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.
КОНДАК 6
Проповідує світ християнський велич страждань святих мучеників Бориса і Гліба, маючи їх, як дороговказів своїх до Горніх Осель, каже бо святий Симеон Метафраст, письменник діянь святих Божих: „Життя і подвиги святих подібні до світла зірок, як бо зірки, розташовані на небесах, просвічують всю піднебесну, їх і індіанці бачать, і від скіфів вони не скриваються, землю озоряють і морю світять, і плаваючим кораблі управляють, їх імен ми не знаємо через чисельність, але світлу їхньому ми дивуємося, так і світлість святих, хоч і покояться мощі їх у гробах, але сила їх у піднебессі земними преділами не обмежена". Захоплюємось їх життям і дивуємось славі, якою Бог угодників своїх прославляє, побуджуючи і нас холодних до славословлення імені Його, співами: Алилуя.
ІКОС 6
Світлом Троїчним просвічені в горніх обителях душі мучеників, предстоять бо вони престолу Того, за Кого люті страждання перетерпіли на землі і нам від горніх чертогів посилають молитвами своїми від Творця всякий мир і благоденство, якщо пам'ять їх шануємо і просимо помочі їх усердно, не устами тільки, а серцем шануючи пам'ять святих страстотерпців Бориса і Гліба, в умиленності сердець взиваємо:
Радуйтеся, доблесного лику мученицького світле сіяння;
радуйтеся, всього роду християнського славо і прикрасо.
Радуйтеся, чеснот євангельських преславні вмістилища;
радуйтеся, шукачі небесного вічного скарбу.
Радуйтеся, вінцями небесної радості на Небесах увінчані;
радуйтеся, бо і нас, що живемо на землі, ви помочі своєї не позбавляєте.
Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.
КОНДАК 7
Світу суєтного насолоди не утримали вас на землі, мученики святі Борисе і Глібе, від княжої слави до слави вічної ви прийшли, бо вічну святу красоту небес ви розумними очима бачили. Насолоди нею лютим шляхом мучеництва досягнули і там у Храмі Небесної дивної Божої слави, біля Престолу Вседержителя Бога співаєте Йому: Алилуя.
ІКОС 7
Коли проколотим був святий Борис і таємно без всякої почесті похоронений у Вишгороді, Святополк звіроподібний помишляв як вбити Гліба; цей бо Гліб від одної матері з Борисом, сином був Володимира, юний, ціломудрений, тихий і незлобний. Йому, що княжив у Муромі, послав Святополк улесливу вість, кажучи: „Батько вельми хворий і кличе тебе до себе, бо хоче бачити, поспішай до нього з малою дружиною". Послухавшись цих слів, Гліб святий скоро поспішив до Києва, не досліджуючи звістки цієї, бо любив він вельми батька свого і горів бажанням поцілувати його сиві скроні. В думках згадуючи цей поспіх твій до смерті, тобі і братові твоєму Борисові співаємо з умилінням:
Радуйтеся, бо улесливістю ловлені ви і до смертного приділу земного життя швидко наблизилися;
радуйтеся, бо лютими стражданнями небесного покою ви досягнули.
Радуйтеся, бо про тіла свої ви не дбали;
радуйтеся, бо тіла свої ви Господу віддали.
Радуйтеся, бо земну плачевну суєту ви без жалю залишили;
радуйтеся, бо небесну славу ви отримати сподобилися.
Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.
КОНДАК 8
Незвичним є для людей христолюбивих бачити, як брат окаянний вбивши братів своїх за почесті Великого на Русі князя і багатство багатьох міст та областей, але такі думки людей нечестивого віку цього, і такі козні людей, які не Богові служать, не про Бога помишляють, але для похоті своєї і світу пагубного працюють, в потьмаренні розуму і серця свого хулу проказують на Бога і Творця всього, ми ж, благоговійно шануючи пам'ять святих мучеників, Богу Благодійнику нашому взиваємо пісню хвали: Алилуя.
ІКОС 8
Вістку прийнявши від сестри своєї Предислави із Києва, брат святих мучеників Ярослав, князь Новгорода, звістив святому Глібові про лукавства Святополка, він же скоро наближався до Києва, будучи в усті ріки Волги, кінь його в рові спіткнувся і ногу пошкодив, тому сів на лодку, і направився до Смоленська, в урочище назване Смяден, коли ж наблизився він до берега, то отримав звістку Ярославову: „Не йди в Київ до Святополка, бо батько наш вже помер, Святополк же вбив Бориса і тебе хоче вбити". Цю звістку почувши, святий Гліб багато плакав за батьком і вбитим братом, ми ж, зважаючи на цей благосердний плач, із глибини душі взиваємо до святих страстотерпців: