Радуйся, о?бразе невсипущої роботи, що минуле забуваєш, у майбутнє прагнеш і всією думкою до почесті небесного звання ідеш;
Радуйтеся, Павле і Петре, що мучеництвом Господеві послужили до самої смерті і нею, як вінцем, подвиг ваш увінчали.
Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.
Кондак 9
Всіх до Христа приводячи, возвістив єси, Павле, в Афінах тим, що вважали себе мудрими, Премудрість, що з неба сходить, щоб, знаючи суєтне, тепер пізнали Бога, невидимого їм, і осягнули Його, бо через Нього живемо і рухаємося й існуємо. Від Нього і ми, благодаттю невимовною, мудрість істини сприйнявши і серцем істинно, благість Господню, осягнувши, співаємо Йому вірою твердою, як перстом Фоми, осяжною: Алилуя.
Ікос 9
Красномовність людська замовкає, коли Господь Сил ноги рабам Своїм умиває і полотенцем обтирає. Тебе ж, Петре, страх перемагав, коли ти виголосив: не умиєш ногу мою повіки, але одразу послух переміг, коли почув єси слово, проречене Господом: якщо не умию тобі, не матимеш частини зі мною. І тоді всім серцем виголосив ти: Господи, не тільки ноги мої, але і руки, і голову. Ми ж, знаючи тебе, що в цих спокусах, як золото у вогні, очищаєшся, і бачачи сходження твоє від смиренності до слухняності, таїнству Божого Промислу поклоняючись, оспівуємо тебе серцем смиренним так:
Радуйся, Петре, очі орлині, ними ж бачив ти Сонце Правди — Христа Бога, Іуді ноги умившого і ним же цілуванням лукавим зрадженого;
Радуйся, що навіки уневістився Христу, ти ж бо, Агнця Непорочного, як агнець, наслідуючи, до заклання твого вірності дотримався.
Радуйся, жаре невгасимий, від жертовника Небесного вогнем любові Божественної безперестанку обійнятий;
Радуйся, світильниче, що горить і світить, роди родів світлом правди осяює.
Радуйся, гроно багаторясне винограду Христового, на радість світу багатостраждального вирощене;
Радуйтеся, Петре і Павле, що в собі істинно Христа Бога образ маєте.
Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.
Кондак 10
Спасіння в Христі незвідану безодню і покаяння велику силу виявив ти в собі, Петре, коли тричі як проречено відрікся від Господа: не знаю Чоловіка цього! Коли клявся і божився ти у дворі архиєрея, але швидко, згадавши слова Ісусові, вийшов звідти, плачучи гірко. Ми ж, з умилінням бачачи пресвітлий цей образ скорботний, на науку і викриття жорстоких сердець наших дарований, співаємо Господеві, що так дивно звеличив тебе: Алилуя.
Ікос 10
Стіна і зброя непереможна був ти, Павле, проти самодержців пітьми світу цього, коли і царство їх у Коринфі, Ефесі та інших містах вселенної переміг єси, пітьму багатобожжя розганяючи і розум істини утверджуючи. Ти ж істинно виявився Божим слугою у великому терпінні, у скорботах, лихах, у скрутах, у ранах, темницях, у негараздах, трудах, у бдіннях, у пості, так, що і розум наш не зможе осягнути великої доброти твоєї і повсякчасні подвиги з постійними сльозами. Через це, бачачи море любові твоєї, насмілюємось молитись: почуй нас, убогих, що грішними устами говоримо таке:
Радуйся, благовісниче непереможний, що помер для гріха, коли в собі спочатку грішну людину перемігши, з Христом співрозіп’явся єси;
Радуйся, учителю багатоплідний і вовків хижих викривальнику, бо собою образ вірним показав ти, завжди пильнуючи і навчаючи всіх усердно: словом і життям як написано.
Радуйся, усіх збагачувачу, що, колись сам зубожівши і нічого не мавши, усе мав ти;
Радуйся, за християн полум’яний ревнителю, яких заручив Христу, як діву чисту непорочну наречену.
Радуйся, що був утробою багатохворобливою у муках народження, про чад твоїх доки приймуть образ Христа;
Радуйтеся, Павле і Петре, у Дусі єдиному об’єднані в одному місті вірність Христу кров’ю підтвердивши.
Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.
Кондак 11
Достойно є оспівувати й ублажати кайдани і страждання твої, Павле багатостраждальний, бо не тільки в терпінні великому, але і з радістю кайдани прийняв ти, проречені Агавою пророком, і Церкві Кесарійській свідчив ти таке: не тільки зв’язаним бути готовий я за ім’я Господа Ісуса. Йому ж і ми, дивному у святих Своїх, співаємо пісню: Алилуя.
Ікос 11
Світлом радості невимовної і Божественної любові осяяний був ти, Петре, коли Господь по воскресінні, раніше інших апостолів явися тобі, засмученому. Після цього ж знову явився, Владика життя, запитавши тебе тричі: Симоне Іонин, чи любиш Мене? Ти ж, вогнем Божественної любові полум’яніючи, палко відповідав: Господи, Ти знаєш як люблю Тебе. Того ради і ми, убогі духом, пом’янувши найрясніші потоки сліз і любові твоєї, що через них покликав тебе Господь на перший ступінь апостольства, благоговійно викликуємо тобі таке: