Акафіст святому рівноапостольному князю Володимиру
Кондак 1
Обраного світильника, що темряву ідолослужіння в державі Руській розігнав і світлом божественної віри її просвітив, хвалимо тебе, святий рівноапостольний княже Володимире: ти ж, що завжди сміливо стоїш перед Царем царів, не переставай молитися за спадок твій і твоїми молитвами охороняй нас від усякої біди і лиха, щоб ми з розчуленням вдячно взивали до тебе:
Радуйся, Володимире, землі твоєї просвітителю.
Ікос 1
Творець ангелів і людей, Який у Своїй владі поклав часи і літа, і долю царств і народів влаштовує, коли благозволив покликати народ руський з темряви ідолослужіння до світла істини і правди вічної, поставив тебе, благовірний княже, благовісником і звершителем цієї всеблагої волі своєї. Тому, дякуючи Творцеві й Спасителю нашому, славимо Тебе, як великого обранця Божого задля спасіння нашого, і з радістю взиваємо:
Радуйся, рівноапостольний, премудрим провидінням наперед обраний для просвітлення народу руського; радуйся, пророкований первозванним Апостолом на горах Київських.
Радуйся, преславний сосуде Божественної благодаті, дарований державі твоїй; радуйся, предивний кореню, з якого на землі нашій проросло велике дерево правовір’я.
Радуйся, бо через тебе ім’я Господнє прославляється в усіх краях слов’янських; радуйся, бо і твоє преславне ім’я з любов’ю оспівують усі православні.
Радуйся, Володимире, землі́ нашої просвітителю.
Кондак 2
Бачачи марноту бездушних ідолів та оману диявола, якою він ловить людей, що в темряві перебувають, у тенета беззаконня і чуючи про святих першомучеників руських за Христа, Федора і юного Іоанна, які говорили безбожним мучителям: ваші боги не є боги, а дерево, що нині пробуває, а завтра згнило, єдиний є Бог істинний, що сотворив небо і землю; тоді запалився ти серцем, щоб знайти і пізнати Цього Єдиного Істинного Бога, Якому поклоняється усяке коліно небесних, земних і підземних, безперестанно співаючи: алилуя.
Ікос 2
Розум Всевишній осінив тебе, коли постали перед тобою різновірні проповідники, і ти намагався не бути спійманим у тенета лжевчення, але знайти віру істинну і спасительну. Тому ми ублажаємо тебе так:
Радуйся, премудрий просвітителю народу руського; радуйся, бо ти богопросвітлений розум придбав.
Радуйся, бо ти посоромив хитрощі й оману лжевчителів; радуйся, бо ти мудро зрозумів слова життя вічного у словах мудреця істинного.
Радуйся, променю божественного світла посеред темряви лжевір’я; радуйся, стіно непорушна посеред бурі язичницьких похотей.
Радуйся, Володимире, землі нашої просвітителю.
Кондак 3
Навчений силою згори, послав ти мужів вибраних у чужі країни, щоб вони побачили і випробували, як інші народи служать Богу і як ділами своїми засвідчують віру свою; і вони, усе добре випробувавши, дійшли до Царгорода, де, бачачи благоліпне звершення Божественного священнодійства, уявляли, що вони вже стоять не на землі, а на небі, і зі зворушенням серця віддали хвалу Господеві, взиваючи: алилуя.
Ікос 3
Маючи тверде впевнення у серцях своїх, що віра греко-східна воістину є православна і що її священнодійства найвеличніші, послані тобою мужі, повернувшись на свою батьківщину, сповідали усе це перед тобою і перед твоїми старійшинами і сказали: кожен, хто пізнав солодке, не бажатиме гіркого, так і ми не можемо залишатися тут і служити ідолам. I прийнявши цю звістку, ти запалився бажанням до віри істинної. А тому ми величаємо тебе так:
Радуйся, бо ти прислухався до голосу Божественної благодаті; радуйся, бо ти старанно йшов слідом за натхненням Духа Святого.
Радуйся, бо своїх радників ти зробив мудрими; радуйся, бо всіх людей своїх ти привів до істинної віри своїми порадами.
Радуйся, бо ти старанно шукав прекрасну перлину — Христа; радуйся, бджоло трудолюбива, що мудро знайшла квіти, в яких солодкий мед істини і спасіння.
Радуйся, Володимире, землі нашої просвітителю.
Кондак 4
Буря сумнівів і вагань не захитала тебе, коли треба було тобі пізнати віру істинну, православну, але одразу ж ти побажав прийняти святе хрещення з усією державою твоєю, щоб разом із нею, як батько з дітьми своїми, достойно співати Богові: алилуя.
Ікос 4
Почувши слова про віру істинну, бояри і старійшини згадали праматір твою, святу княгиню Ольгу, яка прийняла святе хрещення у Царгороді, і сказали: якби не була правдивою віра ця, не прийняла б її наймудріша між жонами. А тому і ми, завжди згадуючи премудру Ольгу, з вдячністю взиваємо до тебе: