Радуйся, бо в душi твоїй три духовних вікна — вiру, надію й любов — улаштувала ти; радуйся, бо через тi три вiкна при Троїчному Божествi за три днi збудовану Церкву Тiла Христового ти побачила.
Радуйся, бо тобi три iєрархiї ангельськi Небеса вiдкривають; радуйся, бо тебе Небеснi оселi Троїчнi радiсно приймають.
Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.
Кондак 4
Буря великої лютi батька твого, що дихав злобою i вбивством, загримiла над храмом душi твоєї, свята Варваро, але не змогла його похитнути, бо вiн заснований був на твердому каменi вiри Христової, на ньому ж ти, мудра дiво, непорушно стояла й Iсусу Христу, Який укрiпляв тебе, пiсню спiвала: Алилуя.
Iкос 4
Почувши вiд тебе, мудрої дочки, нечуванi слова про Святу Тройцю, батько твiй Дiоскор, як гаспид глухий, закрив вуха свої i, на подобу змiїну з жалом отруйним, кинувся з гострим мечем, щоб убити тебе, але ти, невiсто Христова Варваро, наслiдуючи Жениха твого Iсуса, Який утiкав вiд меча Iродового, втiкала вiд меча Дiоскорового, бажаючи серце його вiд лютi звiриної до любовi батькiвської навернути. Ми ж розумну твою втечу так ушановуємо:
Радуйся, блаженна, бо тебе вигнано з дому земного заради правди; радуйся, багата в Бога, позбавлена батькiвських багатств ради Христа.
Радуйся, бо твоє зубожiння є Царством Небесним; радуйся, бо тобi уготовано скарби вiчних благ.
Радуйся, словесне ягнятко, бо вiд злого вовка мучителя ти до Пастиря Доброго — Христа — прибiгла; радуйся, бо у двiр праведних овець Його, що по правицi стоять, ти увiйшла.
Радуйся, незлобива голубко, бо вiд земного крука пiд покров Небесного Орла прилетiла ти; радуйся, бо пiд захистом крил Його пристановище добре знайшла собi.
Радуйся, Небесного Отця дочко почесна, бо земним батьком з безчестям на смерть гнаною ти була; радуйся, бо вiд Безсмертного Господа Слави життя вiчне зi славою ти прийняла.
Радуйся, бо такого життя i нам завжди бажаєш тисвоїм пiклуванням; радуйся, щира за нас до Бога молитвенице.
Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.
Кондак 5
Богом керованiй зiрцi була ти подiбною, свята великомученице Варваро: бiгла бо перед батьком твоїм, потаємно настановляючи його на шлях, що веде до Праведного Сонця, Котре вiд Дiви засяяло, — Христа Бога. Але, заслiпнувши душевними очима, i тiлесними вiн тебе не побачив. I пробiгла ти крiзь гору кам’яну, що за велiнням Божим перед тобою розступилася, i заховалася вiд очей його у печерi, i звiдти оспiвувала Бога, взиваючи: Алилуя.
Iкос 5
Бачили тебе пастухи, пасучи вiвцi на горi, як ти серед каміння ховалася, i, дивуючись, говорили: «Хто це словесне ягнятко i вiд якого вовка ховається?» Та ось Дiоскор, лютiший вiд вовка, на гору вибiг i тебе, що переховувалася там, знайшов та, схопивши за дiвочi коси твої, потягнув до свого дому жорстоким шляхом, на якому тебе, вiрнi, зустрiчаємо такими вiтаннями:
Радуйся, бо молодому оленю на горах ароматських уподiбнилась ти; радуйся, бо не земне, а небесне сходження, поклавши на серце собi, полюбила.
Радуйся, бо погибельної ями iдолослужiння уникла ти; радуйся, бо зiйшла на гору належного Тройцi поклонiння.
Радуйся, бо крiзь камiнь пройшла ти, тiкаючи вiд гонiння скам’янiлого серця; радуйся, бо серед каміння Камiнь Христа, що стверджує тебе, ти знайшла.
Радуйся, бо в печеру кам’яну увiйшла ти, щоб побачити Христа, до гробу кам’яного покладеного; радуйся, бо вже бачиш Його на Престол iСлави.
Радуйся, бо волосся голови твоєї за Христа, Котрий пильнує, щоб i волосина з голови людської не пропала, вирване було на землi; радуйся, бо Христом воно було вiддане, щоб увiнчати тебе на Небесах.
Радуйся, бо волосся своє ти кров’ю на землi, наче квiтами, збагрянила; радуйся, бо заплéтення скривавленого волосся твого на вiнець золотий обернула. Радуйся,
Варваро, невiсто Христова прекрасна.
Кондак 6
Проповiдникам богоносним i апостолам Христовим смiливо уподiбнившись, перед мучителями проповiдувала ти Христа, iстинного Бога; заради Нього лютi рани вiд грубих волосяниць i гострих черепкiв, що ними боляче розтирали тебе, мужньо перетерпiла ти, свята Варваро. Пiсля цього в темницi, де ув’язнили тебе, наче у свiтлицi, у Христi Iсусi торжествувала ти, спiваючи Йому: Алилуя.
Iкос 6
Засвiтив усерцi твоєму сяйво iстинного богорозумiння, засвiтив i в очах твоїх свiтло Божественного лиця Свого Христос Господь: Вiн бо, як любий Жених твiй, опiвночi до тебе, непорочної Своєї невiсти, у темницю прийшовши, милостиво тебе вiдвiдав, зцiлив вiд ран i свiтлiстю лиця Свого невимовно душу твою звеселив, нас же, вiрних, навчив спiвати тобi так: