Він проковтнув слину.
-- Достатньо двісті, -- пролепетав.
-- Я сказала дві тисячі.
-- Моєму Сен-Дені? Тобто я хотів сказати, для абатства?
-- Саме це я й сказала. Перетворіть ці гроші у велич, нехай весь християнський світ приходить і захоплюється, нехай залишаться в минулому темні часи понурих храмів. Бог сяє і його пристановища на Землі також повинні сяяти. Людське око створене, щоб захоплюватися красою, ми завдячуємо це Творцю.
-- Безумовно, ми завдячуємо це йому.
З кишені сукні я витягнула шкіряний мішечок з монетами. Я завжди носила його для таких випадків. Достатньо, щоб купити життя, прихильність, або майбутнє, залежно від обставин.
-- Це тільки завдаток. Половина, на необхідний камінь з каменярні в Пуатьє. Позбудьтеся боргів, я знаю, що у Вас їх багато. Друга половина, для мого любого свекра, Людовика Розумного. Прикрасьте його надгробний камінь, він дідусь моїх майбутніх дітей і заслуговує королівської гробниці. Я знаю з якою поспішністю його поховали, через жахливі обставини його смерті, але з усіх країв прибувають паломники, щоб вклонитися пам‘яті свого короля і я чудово розумію, що вони йдуть геть розчаровані. Я пришлю Вам ремісників з Бордо.
-- Ваші каменярі надто дорогі, -- заперечив він.
-- Не для нового Сен-Дені. Тільки попросіть, любий Сюжере, часи Ваших зречень закінчилися.
Таким чином я говорила:”Будьте на моєму боці, а я Вас розбещу, як багату дитину, якою Ви завжди хотіли бути.” Я перетворювала ворога в союзника і ментора, завалюючи його золотом і рубіновими хрестами. Хіба може бути солодша перемога ніж піднятися завдяки тому, в чому ти не можеш здолати своїх ворогів: досвіду, спритності, політичній хитрості? Додати їхню зброю до свого арсеналу.
Сюжер дивився на мене зворушено і з вдячністю. Встав зі свого солом‘яного ліжка. Матрац був тонким, я уявила собі щоночі спиною на дошках. Він почав ходити по келії й знов наткнувся на петлю. Він зовсім забув про неї. Зігнувся і задумливо взяв її за кінець. Я знала, що він думав про Аделаїду, королеву, що вислизнула від нього з кимось, з ким він не міг тягатися, так само як не міг тягатися з королем Франції. І я захоплювалася ним, бо він зумів відмовитися від свого бажання, можливо одержимості, яку плекав роками.
Я ще не настільки зламала себе, щоб проявити таку силу. Я роками пам‘ятала про свої кривди, мої вороги були зі мною надовго і надовго залишалися в мене в голові: Капетинги, ще невідомий вбивця батька, кастрат, що вбив Адамар і мою дитину… Я завжди була злопам‘ятною.
-- Можете забрати цю петлю? Я перестану коптити ковбаски. Якщо цьому абатству судилося стати прикладом для всього християнського світу, то з гріхами потрібно покінчити, з чревоугодництвом включно. Залиште її на подвір‘ї, разом з іншим спорядженням робітників.
-- Звісно, любий Сюжере, тут не місце для петлі.
Він протягнув її мені. Його маленькі ручки ледь тримали її, та й я не була такою вже сильною, але швиденько забрала зашморг з його очей. Якомога далі від спокуси, повішений в келії радник не зможе дати поради королю чи королеві.
Після року проведеного з франками, протягом якого я прислухалася, навчалася, дозволяючи, щоб мене вважали безневинною екзотичною жителькою півдня, тепер, коли мої вороги були у вигнанні, або поглинені власним щастям, я могла привести Аквітанію в Париж. Починалося справжнє вторгнення.
Частина третя
39 Королева амазонок
ЕЛЕОНОРА
Вітрі, графство Шампань, 1143
Нарешті відчутна перемога. До нас дійшли новини, що в своїх зусиллях не втратити північні бастіони, граф Шампанський залишив без захисту маленьке містечко Вітрі. Воно було в наших руках, без довгої облоги, без втрат, тільки переговори й капітуляція. Полегшення, ми немов сказали Теобальду: ”Хоча моя сестра і Рауль де Вермандуа відлучені від церкви, Бог не на Вашому боці. Бог підтримує нас, хоча з Вашої вини у Франції не лунають дзвони й сім‘ї померлих хоронять їх без змоги провести заупокійну службу.” Нам вже набридло зазнавати поразок від Святої Матері Католицької церкви.
Після подорожі Аліси у Фонтевро п‘ять років тому, бабуся Філіпа купила трьох прелатів. Вона засадила своїх черниць шукати в запилених архівах абатства і знайшла легальну лазівку, яка дозволяла перестрибнути через святого отця: згідно з церковними законами, три єпископи дорівнювали папі. Я подбала про те, щоб зробити їх багатими.
Три єпископи з наших володінь: Нойона, Санлиса і Лану. Всі троє погодилися, що Рауль де Вермандуа і сестра Теобальда Шампанського були родичами, яким Церква забороняє одружуватися і тому їхній шлюб було анульовано. Не дивлячись на п‘ятьох спільних дітей і чотирьох онуків. Теобальд, розлючений принизливим розлученням, яке він вважав образою роду Шампань, звернувся до свого доброго друга Іннокентія II.