Герцог звик обмінюватися послугами, так творилася політика там, де оберталася така владна особа, як він.
-- Нехай він вже сьогодні приєднується до моїх людей, я вирушаю в Бордо, готуватися до подорожі. Побачимось, брате. Коли я повернуся з Компостели, ми знову обіймемося і залишимо цей світ кращим, ніж його залишив наш батько.
І обоє, старший брат і молодший брат, обійнялися поруч з вогнем з трохи теплішим серцем.
Тоді попрощалися і Ріо пішов шукати свого похресника.
Парубок -- розумник, яких мало, зі світлим волоссям і в ластовинні – не надто вдало обрізав фруктові дерева в саду. Ріо поспішив розповісти йому новини. Коли він його підібрав у борделі оточеному лісами, в нього не було імені. Він вирішив назвати його Волденом, “сином лісової долини”.
-- Ти будеш супроводжувати герцога під час його паломництва в Компостелу, там проведеш його в монастир, де переховується твоя мати, -- закінчив він.
Хлопець випустив важкі садові ножиці.
-- Отже, я зможу відвідати її?
Ріо скуйовдив йому волосся, як мати куйовдила йому. “В мене не було доброго батька, то, принаймні, я буду добрим батьком”, вкотре повторив собі він. Це було його кредо кожного разу, коли він рятував байстрюка з борделю і опікувався ним.
-- Так, а заодно побачиш мою і потім розповіси мені все, що побачиш. Чи їм чогось бракує, чи вони дійсно захищені…
Він пообіцяв матері ніколи не відвідувати її, для її власної безпеки, але це не було порушенням обіцянки, а подарувавши своєму протеже зустріч, про яку сам так мріяв, він принаймні полегшить цей гострий біль, що ніколи не полишав його.
-- Але поки що не кажи цього герцогу. Звісно, він союзник і йому можна довіряти, але ти повинен навчитися, що байстрюкові збезчещеної черниці, яку змушували займатися проституцією, важко добитися хорошого відношення. І нікому не признавайся, що вмієш писати, тебе вважають неграмотним, це тебе захистить, якщо доведеться відправити мені повідомлення. Я дам тобі гроші, щоб ти заплатив доброму вершнику, якщо буде потрібно зв‘язатися зі мною, для мене дуже важливо те, що ти виявиш, прибувши в Компостелу. Коли побачиш її, тобі доведеться вдавати, бо для всіх присутніх вона тобі не мати. Ти готовий до такого випробування? До паломництва не можна ставитися легковажно, багато хто не повертається. Ти повернешся вже іншим, повернешся чоловіком, повернешся мудрішим і загартованішим дорогою, бурями й немилосердним сонцем.
Волден посміхнувся, вдячний за цей день, який він ніколи не забуде.
45 Найнікчемніша з грішниць
ЛЮДОВИК
Абатство Сен-Дені, 1144
Спіраль сходів вела далі вгору до дзвіниці, але я зупинився за жалюгідною подобою дверей – кількома збитими дошками, між якими були достатні щілини, щоб я напружив слух і почув дещо з того, що там говорилося. У вікні біля мене воркувала голубка, невдоволена тим, що я порушив її спокій.
-- …найнікчемніша з грішниць, -- мені здалося, що я почув.
Наскільки я зрозумів, такими різкими словами Елеонора звинувачувала сама себе.
-- Мені здається, що я проклята, отче Бернарде, -- продовжила вона. – Я хотіла дати Франції спадкоємця, але минуло сім років, а мені це не вдається, здається сам Бог заповзявся, щоб не допустити цього. Може Ви замовите слово перед Всевишнім?
Бернард щось тихо відповів, мені вдалося вловити тільки “чому Ви вважаєте себе проклятою, доню?”
-- Бо щось… щось жахливе трапилося в мої перші роки. Благаю Вас, не ятріть мою рану.
Проклятою? Елеонора вважала себе проклятою? Я сперся на круглу стіну, в мене трохи закрутилося в голові. Проклятою…?
-- Гадаєте, що це тому у Вас немає спадкоємця? – здається наполягав Бернард.
-- Очевидно, що моя плоть проклята і не пасує до короля. А якщо Бог вважає, що аквітанська кров і кров Капетинга ніколи не повинні змішуватися і не допускає зачаття?
-- Але, Ви намагаєтеся, доню? Кажуть, що король більше схожий на…
-- Знаю, знаю. Він більше схожий на ченця, ніж на короля. Ця скарга злетіла з моїх вуст і довгі язики при дворі рознесли її повсюди. Знаю, що це улюблена тема в тавернах. Але в ній є велика істина: король на мене не дивиться і не наближається до мене. Він вважає, що я винна у спаленні Вітрі. Відтоді він мене не торкався.
Голубка почала пурхати навколо мене, вона побачила в мені загарбника і намагалася прогнати. Я замахав руками, щоб відігнати її, за шумом крил не було нічого чутно.