Тому вигнав Господь Бог людину з Едемського саду порати землю, з якої вона створена. І вигнав він Адама й поставив на сході від Едему херувима з полум'яним кружляючим мечем, щоб стерегти шлях до Дерева Життя…»
Ось так! Дивний присуд, дивна логіка. Якщо людина стала подібна до богів — що ж тут поганого? Хіба не сказано в першій главі: за Образом і Подобою Божою сотворено людину? А коли вона, справді, дорівнялася до Творців, тоді надходить прямо протилежний присуд — прокляття й вигнання, перетворення потенційно безсмертних істот у біологічних кузьок, які впродовж тисячоліть будуть лише угноювати розтерзану, залиту кров'ю землю.
Виникає слушне запитання: отже, ВІЧНЕ ЖИТТЯ не є прерогативою богів? І його можна осягнути, з'ївши певний плід з Дерева Життя? А Господь Бог ревниво не дозволяє дітям Адамовим стати безсмертними?!
Тут загадка. Логічна така заборона лише в тому випадку, коли від пробудження вічних СИЛ Адама залежить буття «Господа». Отже, він є ментальний образ, і коли Адам (людство) набере сили, умовний, ревнивий образ щезне, пропаде.
В свідомості клекоче тривожне запитання: — А як же Христос? Син Бога, Вісник Любові! Невже й Він має той же знак на чолі — знак жорстокості, байдужості та обману?
Саме про Нього — ці мої роздуми, що народжувалися в тяжких духовних боріннях. Тайна Христа полонила мене від дитинства і не відпускає досі, а веде далі й далі до нових обріїв, за якими — я це твердо знаю! — відкриється казковий смисл і невимовна суть всіх наших мук та віковічних пошуків…
Походження людини й богів (усіх — одноосібних і колективних) треба розглядати сукупно. Бо долі тих і тих тісно пов'язані.
Біда не в тому, що людина породила БОГА. Біда в тому, що вона його породила ЗВІРОПОДІБНИМ. Правдивий Бог діяв би навпаки — творив людину БОГОПОДІБНОЮ (за Образом і Подобою своєю, як і сказано в першій главі).
А сталося так, що формуючи ноосферу, психосферу, люди виліпили Бога (і всіх богів) стихійно, спонтанно. І коли стали поклонятися — то поклонилися ЗВІРУ, який хитро оволодів процесом боготворення, а також людиноформування. І так триває донині. Озвіріли люди, озвіріли й боги всіх народів та рас. Бо хіба не благословляють вони той пекельний жах, що трясе Землю і відлунює мукою в Далеких Світах?
Ми назвали самі себе Людьми Розумними.
Можна сумніватися в цьому. Це самозванство лукаве й злочинне. Бо якщо назвати діяльність людства розумною впродовж відомих нам тисячоліть, то що тоді абсурд і божевілля?
Розум і високі почуття інколи гостюють у окремих людей. Але ми знаємо, що з ними роблять, з так званими геніями та пророками! Прокляття, голгофи, вогнища, переслідування, глум, а після смерті — користування дарунками Неба для підлої мети!
Зустрівшись віч-на-віч з Учителем Нового Завіту, можемо почути запитання: — Навіщо я вам дав ясний Розум і крилатий Дух? Невже для славослів'я в храмах, для поклонів, для приниження, для містифікацій, для умноження небесних упирів? Я ж заповів: «Піднесіте Сина Людського і тоді збагнете, що це я!» Вам належить возвеличити Розум і Серце, щоб вони могли почути Голос Найвищого. Батько Небесний породив нас для Вічного Життя, тому воліє бачити нас мужніми, мудрими воїнами у боротьбі з Хаосом і Злом, Руйнацією та Розбратом. Це можливо лише при Високому Знанні Законів Усесвіту, при оволодінні титанічними силами стихій. Таке доступно лише Любові…
Я знаю, що безліч повзаючих душ закричать, загаласують про гординю, про гріховність, про блюзнірство, про страх Божий… Що можна сказати таким?
Породжені Богом, ми повинні сягнути рівня Вітця. Який Батько не мріє, щоб Син уподібнився йому? А тим більше — Найвищий Вітець! Бо як нам вернутися в Дім того, Хто нам дав життя, і був Імпульсом людинотворення, тим Імпульсом, що став еволюційним зусиллям людинозвіра стати Людиною Обоженою?!
Осягнути смисл Буття — це основне, бо те, що діється на Землі — безглуздя. Що б ми не взяли — буденні клопоти (просто жити), злодійства (для ситого життя), вбивства (помста чи грабунок), походи (загарбання чужого, щоб знову ж таки — сито жити), релігії (щоб приспати, аби не думали про смисл, а прийняли готову ідею «падіння» й «гріховності»), наука, мистецтво (щоб прикрити безглуздя псевдомудрістю), любов, сексуальні ігри (щоб продовжити безглузду вовтузню) — ВСЕ, ВСЕ, ВСЕ свідчить лише про тюремність буття, бо лише в тюрмі можливе таке жорстоке, підле, криваве, нещадне, божевільне проживання.