Слово перше
ВОГНИСТІ ЗНАКИ
Чи можуть сучасники, розбещені чудесами цивілізації, цього «звіра з рогами ягняти», захоплені обіцянками земного раю, об'єднатися ім'ям Христа?
Дитяче запитання. Вже дві тисячі літ світ знає про Учителя Нового Завіту, повторює нібито Його Слова, поклоняється Йому, будує храми в ім'я Його, молиться Йому; та разом з тим Його Ім'ям сотні літ запалювалися вогнища інквізиції, на яких конали борці за Правду. В Ім'я Його йшли до бою армії християнських держав, топлячи в крові мільйони життів, руйнуючи міста, спопеляючи ниви і утвори людського генія. До того ж часто-густо супротивники піднімали над головами своїх войовничих орд стяги з Образом Христа, благаючи в Нього перемоги. За кого ж вони Його зважали? Невже за режисера ганебного історичного спектаклю?
Це сатанинське протиріччя має бути розв'язане, щоб постать Христа стала понад сумнівами й хитаннями. Не сліпа віра, а ясне розуміння й радісне довір'я до Учителя, котрий один лише може розв'язати складний вузол свого власного духовного явища, свого Народження в цьому страхітливому світі муки й божевілля.
Як це зробити? Як почути Його Голос? — гримить запитання понад віками.
Хтось чекає осяяння. Хтось шукає таємничих манускриптів у Гімалаях або в Єгипті. Хтось благає теологів та священнослужителів, щоб вони визначили суть Христа у хитросплетінні філософської логіки чи трактуючи перекази святих отців давнини.
Химерні бажання, — обуряться ортодокси. Є тексти Євангелія, є утверджені ритуали Божої Служби. Слухай, вникай, вір, сподівайся!
Та серце не приймає такої релігійної муштри. Невже не ясно не лише «віруючим», а й теологам та попам, що Бог має можливість і силу безпосередньо контактувати з серцями людей, що «писане» Святе Письмо, яке можна перекрутити, затемнити, дискредитувати, є незміряно нижчим варіантом контакту?!
Саме живий Контакт мав на увазі Христос, бо не залишив жодного рядка написаного. Саме цей вражаючий духовно-історичний феномен треба пояснити, бо має бути ясно кожному, що Блага Вість Сина Божого утверджувалася не на папері чи пергаменті, а на нерушимому Камені людського серця.
Я давно збагнув, що Полум'яну Вість марно бгати в паперові книги, в біблоси, в картини, що весь інструментарій релігійних об'єднань — бар'єр на шляху єднання Бога й Людини. Це підробка, вигідна для шахраїв та брехунів…
Безліч віруючих та віроучителів чекали Приходу Христа в тому чи іншому періоді, старанно готувалися до цього апокаліптичного часу, та всі встановлені людськими віщунами строки минали, Христос — чудом явлений — не приходив, і нова хвиля зневір'я хлюпала в людські серця, сповиваючи їх байдужістю, або ведучи до озвіріння.
Фанатиків, агресивно віруючих у Христа, завжди було досить, безліч було й таких, що безтрепетно кидалися на смерть, на муки, жадаючи Царства Божого, проте ці вражаючі жертви не міняли світової ситуації, і кривава ріка хлюпала в груди людства, і сходили в могилу змучені чеканням покоління, а священнослужителі завчено повторювали: — Ніхто не відає дня й часу Приходу — лише один Вітець Небесний!
І бунтуюча душа справедливо запитує: — Чому, справді, не приходить Христос? Чому так жорстоко, безжально запізнюється? Хіба гори трупів не волають до неба? Хіба ще не досить кривавих рік протекло в океан, сповнюючи його свідоцтвом муки й терзань? Хіба мало хрестів чорніє перед оком мовчазного неба? Та вже здригнулося б, закричало від жаху звичайне, людське серце, а не те що Вселенське Боже Серце!
Чи, може, Його нема? А якщо Його нема, то нема й Сина Його — Христа? І ми лише жертви історично-духовної фікції, нав'язаної нам хитрими жерцями давнини, слугами Батька Обману?!
Марно шукати відповідь у тих чи інших книгах. Книги — лише знак мислі тих людей, котрі пройшли перед нами. І якими б переконливими та логічними не були ті думки, якщо вони не запалять наше серце і воно не спалахне, — віра не прийде, не засяє в шукаючій душі.
Але що таке віра? Невже лише почуття, що не потребує підтвердження? Тоді вона буде смішним забобоном.
Віра породжує вірність. А вірність вимагає найвищого доказу — відчуття незнищенної реальності того, в що ти віриш.
Відтак, Віра — то найвище Знання, Знання Серця.
Так ми приходимо до висновку, що віра — результат досвіду життя. І якщо правдива віра спалахне в серці — така людина вже не спить, а йде поруч з тим, кому вірить. І така пробуджена людина здатна пробудити інших.
Які ж реальні вияви буття Христа? Кому Він з'явився? Коли? Чи достатньо євангельських свідчень про Його З'яву Апостолам та люблячим Супутницям? І чому Він не З'являється світові нині, в грозову пору Апокаліпсису? Яка гора абсурду й жаху має нагромадитися, щоб дати Йому сигнал для Приходу?
Мільйони людей лише скептично посміхаються, чуючи Його Ім'я, не розуміючи, що Вогонь може бути пізнаний лише Вогнем!
Розповім про свої зустрічі з Учителем Серця, про зустрічі набагато реальніші від феноменів довколишнього світу, в існуванні яких ніхто не сумнівається. Саме ці зустрічі поступово, крок за кроком відкривали мені Тайну Христа…