Наше тіло пронизане ворожими незримими щупальцями ЧУЖОГО ЄСТВА. Ті щупальця висмоктують нашу силу, талант, прагнення, знання, змушують формувати царства, об'єднання, релігії, філософії, походи, темниці, традиції, звичаї, культури й стратегічні цілі буттєвості — для чужої еволюції. Ми — раби, які навіть не відають, що вони творять і для чого, для кого.
— Ви навіть уявити не можете, яка прекрасна Людина — Син Бога, коли вона позбавлена місячного слизняка, цього злобного упиря Духу, — натхненно говорив Учитель.
— І ми зможемо звільнитися від нього? — запитав я.
— Для цього я й прийшов від Батька, — твердо відповів Учитель.
— А коли це буде?
— Це може статися вже нині, кожної хвилі, якщо ваша потуга відповідатиме Потузі Бога. Проте не втішайтеся легкими спробами, все те обіцяють брехливі учителі й пророки. Повернутися до Едему, до Царства Небесного можна лише об'єднаною силою цілого народу, а ще краще — всієї Ойкумени, всього Світу. Я приніс людям Подарунок від Батька — Себе. Люди повинні згадати своє Синівство і сповнитися його таємною можливістю перетворення. Уподібнитися Богові можна лише тоді, коли маєш Його Сім'я в єстві. Хто прийде до мене — той отримає це Зерно Вічного Життя…
— То дай синам Ізраїлю таке зерно, — вигукнув Симон, мій побратим.
— І ми скинемо ярмо римлян, — підхопив Юда з Каріота. — А коли сам Бог виступить на нашім боці, тоді станеться те, що обіцяли пророки: юдеї будуть первосвящениками і водіями народів.
Учитель сумно похитав головою.
— Бачте, навіть ви — мої учні, — прагнете не всесильності духу, а можливостей насилля над іншими, не блага для всіх, а влади над народами, не здруженості Ойкумени, а відчуття своєї вищості. Лише той, хто нічого не прагне — ввійде в Синівство Бога, бо він матиме все. Я вже стільки казав про теє, але у вас відсутній слух. Ви дивитеся і не бачите. Далекий шлях, друзі мої, до благословенного дня Свободи. Чи вистачить вам терпіння?
Тієї ночі Учитель, взявши мене, Симона та Івана, повів нас на гору Табор. У небі купчилися грозові хмари, на обрії миготіло. Не встигли ми запитати, для чого вийшли сюди, як Учитель огорнувся сліпучим сяйвом. Симон закричав від страху, я впав, вражений несподіваним перетворенням. А коли розплющив очі, мені здалося, що біля Єшуа видніються ще дві постаті, оточені мерехтливими колами прозорого полум'я. Вони про щось розмовляли, жестикулювали, але вуха мої заклало, і я нічого не чув.
А коли ми прийшли до тями, біля Учителя вже нікого не було.
— Жаль, — несміливо мовив Симон, — що Мойсей та Ілля так хутко пішли. Ми б зробили для всіх шатра і було б гарно…
— Я показав вам, якою стане Людина в Рідному Світі, — лагідно сказав Учитель. — Запам'ятайте, але мовчіть про те, що бачили…
…Люди плавом пливли до Учителя, приносили йому свої надії та жалі, прохання і вимоги. Та все це, на жаль, зводилося до несуттєвого, до зовнішнього: верни здоров'я, нагодуй, стань царем, вижени римських завойовників, зроби нас багатими, щасливими, застав інші народи страхатися нас, покажи нам чудо — і чим величніше, тим краще! Тоді ми повіримо тобі, визнаємо тебе Месією і закричимо «Осанна!»
— Мені не треба вашого визнання, — повторював усім Учитель. — Перш ніж ваш світ виник, я маю найвище визнання у Батька Небесного! Я хочу вашого визволення, а не вашого визнання. Мене послано ради вас, а не ради мене…
— Чим доведеш свої твердження? — допитувалися фарисеї та книжники-учителі. — Кожен може базікати. Ти людина, а робиш із себе Сина Божого. Біснуваті теж кричать про те, що вони Месії, ангели та небесні жителі…
— Коли піднесете сина людського, своє «я» до Сина Божого до Божого Я, тоді збагнете мої слова, — пояснював Єшуа. — Хіба так тяжко зрозуміти, що сліпий не бачить кольору? Розплющіть очі і побачите барви небесні, і тоді непотрібні будуть докази. Я ще раз кажу вам: Батько звелів привести людей додому, там всі ви отримаєте нові очі, нову плоть і вічне життя…
— Навіщо нам нова плоть? — кричали фарисеї. — Та, яку маємо, теж сотворена Богом. Нагодуй цю плоть, і ми проголосимо тебе царем…
Такі тяжкі розмови тривали майже щоденно. Навіть учні не завжди розуміли Учителя. Лише Іван, Марія з Магдали, Хома та я цікавилися тайнами життя в Царстві Небесному, а решта жадібно ждали, коли ж Єшуа проголосить Царство і почне гнати римлян із землі заповітної.