Лише вогняною напругою духу переможемо!
Як збагнемо таку напругу?
Як безупинне усвідомлення себе держателем рівноваги Світу. Хай кожен подумає, що від нього залежить благо Світу. Так нехай розглядає свої дії, як вартовий на сторожі. Не пропустимо ворога, інакше не утримати рівноваги Тверді.
18 січня
Належить творити епоху, утверджену перетворити Вінець Терновий на чолі людському в сяючу Твердиню Серця.
Вінець Терновий відкриває Браму Серцю.
Глядіть на кільця історії. І хай серце укаже те начертання, що визріло для народження.
24 січня
Умійте ждати. Не бездіяльність — очікування в дні Армагеддону. Але напружена співпраця найтонших енергій. Велика дія відбувається в просторі від такого чекання. По видимості — очікування, а по суті — очищення нижчих сфер. Тому так вогненно умійте чекати.
Кожен плід має свій час. Не мудро прискорити строки, і зірвати плід невчасно. Тому призначено Серце садівником. Лише його досвід допоможе розпізнати час Плоду.
27 січня
Коли серце передчуває сприйняття нових енергій, напружимося для урочистої зустрічі, бо лише на гребені найвищого розжарення можлива така асиміляція.
28 січня
Серцю, котре збагнуло, не треба шукати подвигу. Несення Буття є Найбільший Подвиг. Людству важливо усвідомити, що так зване «проживання» є умертвіння кращих іскор буття. Адже не існувати послане людство, а зрощувати Вінець Космічної Творчості.
Ясно несіть свій дух, і усвідомлення подвигу буде нероздільне з усвідомленням буття.
29 січня
Чим далі Ціль, тим більшу близькість являє Вона нашому серцю. Хіба не зникає з серця ціль явлена? Тому — щоб залишатися в серці, Таємна Істина не може бути відкрита людству, але явиться, коли суть її, виношена в серці, постане преображена прагненням в Ріст Людини, і утвердить Нове Покривало Таємниці.
31 січня
Зібравши зерна, прямує сіяч у поле.
Зібравши дружину, вирушає воєвода на битву.
Зібравши плоди мудрості, йде проповідник до пастви.
Так лише повну чашу подамо на бенкеті. Бо скільки зуміємо віддати, стільки й отримаємо.
Мудрість того, хто дарує — важіль, що творить благо. Збагнемо цю ступінь, як насущну необхідність.
1 лютого
Нить Світла об'єднає всі вогняні серця в єдине прагнення, Розірване поки що ланцюгами Майї. Так явлено буде Військо Моє. Але здійсниться не раніше, як в годину Останнього Дзвону.
Носії Ковчегу, міцно тримайте Нить!
2 лютого
Бояться люди свого вищого єства і захоплюються неміччю плоті. Визнати могутність духу — означає визнати Бога в собі, а це значить — знищити сім'я Люцифера в свідомості людській. Тому так важливо розкрити людині титанічність можливостей.
Ті, котрі збагнуть творчу радість такого дарунку — понесуть Наш світильник, а хто відкине — ввергнеться в пітьму. Хай збагнуть страждання від безсилля, приписаного духу їхньою свідомістю.
6 лютого
Сіємо досвід — пожинаємо мудрість. Чим ширше поле — тим повніші засіки нетлінних зерен. Благий досвід приведе до Лику Істини.
7 лютого
Коли в тиші Торкаюсь чола твого, Мій друже, сповни серце своє радістю. І наступний шквал битви не сколихне твердині твоєї.
Багато нежданих смерчів носяться у просторі, тому зв'язок з Учителем бережи неухильно.
8 лютого
Сокровенна естафета духу. Не явними шляхами вона постає, але полум'яною спіраллю Вищої Співмірності. Людська свідомість, загромаджена шматтям традицій, не здатна пізнати і визнати цих вогняних спадкоємців.
Але згідно тактики Адверза лише порадуємось, бо маємо можливість оточити себе істинними носіями Вогню, а не холодними шанувальниками «богів» для свого рятунку.
Такий закон Битви. Де спалахне Велике Полум'я — туди одразу ж прагне найсильніша пітьма. Що побачимо, коли Полум'я відійшло? Лише зборище темних нахлібників і навіть відверто войовничу пітьму. Тому Нове Вогнище запалюємо на чистому місці.
Так запам'ятаємо на Шляху Великого Служіння.
11 лютого
Коли дім полум'ям охоплено, що винесемо насамперед?
Не затримаємось біля скринь, і навіть біля книжкових полиць, а постараємось уберегти живе. Так збагнемо в грізний час.
12 лютого
Лише творячи, вистоїте нерушимо під натиском пітьми. Коли особливо тяжка амплітуда Битви явлена, неухильно спрямовуйте енергію до творення.