Выбрать главу

— Який плуг відкриє знову криницю народну? Де сила, щоб розв'язати цю проблему?

Проблема Всього — Вічного — стає виміром того чи іншого явища. Справа, що вирішує долю не одного народу, а всіх, — може бути благословенною. Шукайте таку справу!

10 серпня

— Кажуть «немовля сміється — з Богом розмовляє». Що в цьому вислові?

У кожного є своя мова з Учителем, а тим більше — з Вітцем…

Убивця, злодій, злочинець має свою мову… Чує Батько, і вже відає, що доведеться перетерпіти тому нещасному…

Мудрець, мислитель, шукач, трудівник мають внутрішню бесіду з Вітцем, Котрий вже знає, що приготувати в наступну дорогу тому мандрівникові.

Найголовніше — шлях!

Вичерпується одна думка — прийде друга, кінчається річище струмка — він впадає в ріку, кінчається ріка — є море, завершується море — існує Океан!

Все починається, але нічому нема кінця — в цьому суть вічного Життя.

13 серпня

— Яка доля України?

Доля України визначена минулим. Все, що закладено в ній — від місця до творчості — говорить про центральне призначення всіх, хто пов'язаний з нею. Чи то дітей, чи сусідів, а чи ворогів.

Майбутнє України Дощем Учителя Освячене!

5 жовтня

— Як минулі («покійні») покоління оцінюють актуальні зміни тут, як це впливає на долю нашої Землі, України?

Кожній весні — своя праця. З весни журавель в'є гніздо, зносить гіллячки, висиджує малят, годує їх, лазить по баговинню, вимахує крилами. Та приходить уроча пора, чути клич журавлиного ключа. Навіть той, хто не бачить, скаже: — То полетів журавлиний ключ. Всі — в путь! А хто не зможе — засумує й пожалкує. Головне — в суті залишитися птахом, а уроча пора зріє!

До путі! До путі! До путі!

6 жовтня

— Чи може воскреснути Світоносець до Божого Життя?

Сонце світить, та не гріє — зима.

Весняне Сонце ні до чого зерну, що струхло…

Лише там, де парость жива — є мрія стати оновленим. Весняне Сонце — для Нового Народження. Час урочий, визначений…

Безповоротна його доба…

8 жовтня

— Так хочеться явно бачити Міст до Храму…

Справді — хто шукає, той поки що не бачить.

Видиміше видимого Стою і Приходжу до вас, коли кличете. Який же ще «видимий» Міст?

Не лише стоїте на ньому — вже йдете по Мосту Моєму, бо Чекаю!

Смішні й тривожні Діти Мої! Ласкаво дивуюся з вас. Будьте уважні. Батько…

21 жовтня

Планета стала не вібратором Світла й Тепла, а страшним вампіром. Для Космосу такі клітини небезпечні — своєрідні «чорні діри». Створення духовних, ноосферних об'єднань дасть можливість підновлення теплих вібраційних полів для планетарного відновлення. Велика й необхідна справа попереду!

Будьте готові до всього, бо ворожі фронти розгорнулися на широкому й високому полі!

Не Залишу!

26 листопада

Якщо птахи летять у теплі краї — вони мають зберегти частину свого роду і обов'язково повернутися.

Непохитна любов до минулого — дає шанс на майбутнє.

Землю можна залишити, вона може завмерти на певний час, але Птахи мають нести її на своїх крилах, щоб не повторитися в падінні, а продовжити себе і все — в собі!

Люблю вас! Радуюся! Праця буде квітом на морозі!

3 грудня

Примножуйте незруйновані структури — в цьому Перемога! Примножуйте творящі джерела — в цьому Надперемога! Тобто — початок Нового!

Я — з вами! Рішучіші будьте!

31 грудня

— Наш Учителю, наш Друже, хочемо знати в новорічну ніч, чи шлях духовний односторонній, чи він пробивається з двох боків?

Вважайте кожну мить вашого життя — передноворічною. Нема ні особливих днів для праці, ні для спочинку. Є вічний, щоденний пошук, знахідки, сподівання, розчарування, і все — неповторне! Лише так — шлях незнаний, несподіваний! Не оцінюйте його лише за своїм досвідом. Адже ніхто не може знати — де знахідки, а де — падіння…

Якби пошук був лише з боку людського розуму — то вже давно прийшов би до зневіри, уже не стало б мрії і місця для надії (що й сталося з багатьма розумами — сучасними, минулими й грядущими). Що варте бажання жолудя прорости, якщо Сонце не зігріє землю? Лише той, хто відчує зігріту Космосом мрію — той проросте!

Воістину Кажу в цей вечір — будьте чутливі до Мого Тепла й Голубих Дощів!

Вони незабаром омиють Землю!

Прекрасна Земля вмита! Бо Діти її відродяться! Радість гряде! Чекайте незабаром!