СОВІТ, СОВІТУВАТИ — допомогти в житті. Даремно гадають, що це російське слово — наш народ ніколи не зрікався його. Близьке поняття, настільки ж космічне — РАДА.
Ясно, що від цих слів кожен виведе безліч похідних, які іскряться в нашій мові, показуючи її глибінь і мудрість предків.
Від ВІТИ, а отже від БУТТЯ походить також група слів, зв'язаних з поняттям ВЕДА, ВІДА — тобто знання про Всесвіт. Адже процес ВЕДИ, ПІЗНАННЯ, ВІДАННЯ нерозривний з БУТТЯМ, з ВІТОЮ, зі СВІТЛОМ, з можливістю ВИ-ДІТИ, БАЧИТИ ЗАКОНИ ЖИТТЯ.
До візантійської навали, котра знищила пращурівську культуру і все, що було з нею пов'язане (традиції, перекази, пісні, казки, засоби письма, храми сонячного культу), мудрість віків передавали від покоління до покоління ЗНАХАРІ, ВЕДУНИ і ВІДЬМИ. Про знахарів ми вже казали (той, що знає науку вогню), до них ще ставилися поблажливо. А от на долю ведунів та відьом дісталося безліч лих — цим найменням називали всіх чоловіків та жінок, котрі зберігали крихти прадавнього знання. Адже
ВЕДУН, ВІДЬМА — це ті, хто відає, хто має (МА) веду, знання.
ВОДІЙ (ВЕДІЙ), ВОЖДЬ — також походить від ВЕДИ і ВІТИ, бо лише той може бути ВОЖДЕМ, хто ВІДАЄ ЖИТТЯ (ВІТУ), хто ВИДИТЬ далеко, хто знає, якими шляхами ВОДИТИ.
Закони дивовижної видозміни слів, але також і їхню неодмінну спільність у походженні показує слово, яке ми вже згадували — БАТЬКО. Ось його трансформація: БАТЬКО, БАТЯ, ТАТО, АТА, ОТА, ОТЕЦЬ, ВІТЕЦЬ. Усім ясно, що БАТЯ від БУТИ, а ВІТЕЦЬ од ВІТИ, ЖИТТЯ. Так замикається коло єдності між всеохопним буттям всесвіту і життям людини.
Перш ніж перейти до розгляду інших кореневих груп слів, подумаємо, як саме народжуються слова від спільного зерна, скажімо, такі поняття, як горішній, долішній і все, що зв'язане з ними. Все відбувається природно просто: найближчими, найжиттєвішими у всі віки для людей були вогонь і вода. ГОРІТИ — від АР, це вже ми знаємо. Пращури спостерігали, що полум'я завжди лине в небо, отже напрямок горіння і став горішнім, що дало назву ГОРА, ГІРСЬКИЙ, ГОРБ.
Вода ллється (ли-ється) вниз. Той напрямок названо дольним (ДЕ ЛЛЄТЬСЯ). Звідси долина, долоня і т. д.
Від горіння також походять ГОРЕ (пече, як вогонь), ГІРКИЙ (теж пекучий), ГІРШИЙ та інші.
Це показує, як пращури підмічали споріднені явища і природно, інтуїтивно давали їм назви, котрі нерушимо відповідали їхній суті.
До речі, про слово СУТЬ. Воно означає основу явища, речі, істоти. Народ спочатку додавав слово «суть» до тих понять та слів, які хотів підкреслити як головні, визначальні, а пізніше «СУТЬ» почало зливатися з кореневим словом, творячи спільність, наприклад:
СТАРИЙ (СУТЬ АРИЙ, тобто мудрий, завершений), ми вже казали про це.
СУТІНЬ — на суті тінь (у даному разі суть — це світло, світло затьмарене, отже настали сутінки).
Оскільки СУТЬ означає НЕРУШИМІСТЬ, то народжуються відповідні слова:
СТІНА, СТІЛ, СТАН, СТАВОК, СТАВАТИ, ПОВСТАННЯ — у корені всіх цих слів СУТЬ, котра підкреслює, що ця річ чи явище стійкі, надійні, нерушимі.
Тепер визначимо головніші слова й поняття, що творили та творять наше мислення, а отже сприйняття й формування Буття.
ГОЛОВНІШІ — від слова ГОЛОВА. Отже, треба визначити походження слова ГОЛОВА. Безумовно, це найдавніше слово, поряд з РА, ВІТА тощо. Пращури прекрасно знали значення голови, її функції, її роль у творенні усвідомлення Буття — і в позитивному, і в негативному плані.
ГОЛОВА — складається з двох слів: ГО (гея-земля, грецькою мовою — гйо або гьо) і ЛОВИТИ. Отже, СФОРМОВАНИЙ ЗЕМЛЕЮ ВЛОВЛЮВАЧ ПОЧУТТІВ. А ЛОВИТИ походить від ОБ — яйце. Звідси — ОВИД, ОБІД (до колеса), ОБІДДЯ, ОБВОДИТИ, ПОВНИЙ (п-овний, круглий). ЛОВИТИ — це Л-ОВИТИ, вводити в коло потреби, затримувати. Значить, ГОЛОВА — ЗЕМНЕ ЯЙЦЕ, де зароджуються почуття первісного сприйняття світу. Але, оскільки все затримане, ув'язнене, не може бути вільним, самим собою, то ясно, що почуття людини розірвані, розп'яті, роздрібнені на частки. Цільність Всесвіту зникає. Промінь РА, котрий увійшов у земне тіло, затьмарився, вмер, пропав. До речі, «розіп'ясти» зовсім не означає «прибити до хреста», бо було б «четвертувати». А РОЗІП'ЯСТИ — це РОЗДІЛИТИ НА П'ЯТЬ. Отже, ГОЛОВА розділяє єдність світу на п'ять почуттів. Це знали наші пращурі-мудреці — ВЕДУНИ. Від них це знання було запозичене, передане на Схід арамейцями (АРА-МА, той, що з РА, син РАМИ). Основна думка ясно вирізьблюється. ГОЛОВА або череп по-арамейсько-му ГОЛГОФА (майже точне звучання). Там розпочинається Син РА, там же його мучителі ділять між собою цільнотканий хітон (отже, руйнують єдність світу). Проте, коли форма, яка поглинула світло РА, розпалася, лягла в землю, ПЕРШОПРОМІНЬ повстає в усій красі та могутності, щоб повернутися до БАТЬКА — РА.