Так трапилося в житті Русі: як тільки візантійство почало руйнувати в душі людей зв'язок з Ладою, з сонячним культом РА, страшні лиха впали на Слов'янщину: поява династій жадібних, підлих, братовбивчих князів, навали чужоземців, лихварів, ворожих ідей; втрата самобутнього світогляду, котрий ніс у собі ВЕДУ, ЗНАННЯ про таємниці зв'язку Людини і Всесвіту, Людини і РА-Сонця, Людини і Природи. Той зв'язок поволі — рік за роком — руйнувався протилюдськими твердженнями про гріховність людей, про їхню нікчемність, виховуючи приниження, рабський дух, приреченість, а за тим — і злочинність, ницість, байдужість.
Настала пора запросити знову Матір Ладу до нашої хати. ЛАМАТИ — ЛА-МА-ТИ — ЛАДУ НЕМА В ТЕБЕ, руйнація ладу.
ЛАН — від ЛОНО — те, що дає життя, що народжує — поле для врожаю. Звідси вже — ЛАНКА, як завершена частка чогось, а далі й ЛАНЦЮГ, як низка ланок.
ЛАСКА — ЛАД з КИМОСЬ, приязне ставлення до когось.
ЛАТКА, ЛАТАНИЙ — теж від слова ЛАДИТИ, ЛАДНАТИ.
ЛАТАТТЯ — водяна рослина з білими квітами лілеї була присвячена ЛАДІ, квітка ЛАДИ.
ЛАЯТИ — ЛАД ЯТРИТИ, руйнувати, або ЛА Я ТИ, ЛАД Я ТОБІ хочу навести, тому даю напуття, ЛАЮ.
ЛЕБІДЬ — ЛАД і БУТИ, життя в злагоді, в єдності: птахи, в яких самець і самка — нерозлучна пара.
ЛЕГІНЬ — парубок, юнак. ЛЕГКИЙ НА ГІН, жвавий, хуткий, сильний, швидкий, меткий.
ЛЕДАР, ЛЕДАЧИЙ, ЛЕДВЕ і всі інші цього кореня — від ЛІД, ЛЕДОВИЙ, ЗАМЕРЗЛИЙ. Нерухливий, як лід, і т. д.
ЛЕЖАТИ — ЛЕДОМ ЖИТИ, бути непорушним, майже не
жити.
ЛЕЛЕ, ЛЕЛІЯТИ, ЛЕЛЕКА, ЛЕЛІТКА (блискуча прикраса) і т. д. — всі слова походять від казкового праслов'янського образу ЛЕЛЯ — пастуха, побратима, друга всіх живих істот Матері Лади, того, хто помагав їй наводити лад у світі, у живій природі. Тому матері закликали Леля до колиски дитини (часто називають його Люлем): коли десь щось переливається барвами, виграє радісно — вода, сонячний схід, краплі роси, хмари тощо — кажуть, що то грається Лель (Люль), там ЛЕЛІЄ — звідси і ЛІЛІЯ, ЛІЛЕЯ, ЛЕЛЕКА, як уособлення злагоди й миру, заклику до любові тощо. Саме тому при горі вигукують: ОЙ, ЛЕЛЕ, ОЙ, ЛЕЛЕ! Тобто, прохають Леля прийти і дати радість, розігнати смуток: ми, вигукуючи ці слова, вже забули їхнє чарівне значення.
ЛИСТЯ — від слова ЇСТИ, так же як ТРАВА і СТРАВА, теж споріднені. У правдивості листя і трава були основним харчем людей та їхніх тварин — корів, овець, коней.
ЛИЦАР — ЛИ і ЦАР — ЛИК ЦАРЯ, владний лик, мужній чоловік, сміливе серце, герой, що захищає свободу.
ЛИЦЕ — це ЛИК, це СУТЬ, це образ того, що я єсть.
ЛІКУВАТИ, ЛІКАР — від слова ЛІК (РАХУНОК). Продовжити ЛІК років хворого, недужого. Лікувати, щоб вікувати.
ЛІПИЙ (хороший), ЛІПШИЙ і т. д. — від слова ЛІПИТИ, будувати, доводити до ладу, завершувати.
ЛОВИТИ — знову має в корені ОВ (завершеність, купність), отже, прилучити до себе. Звідси і ЛЮБОВ, як прилучення до себе іншої істоти, і початок (ОВ-ЯЙЦЕ) нового людського буття (ЛЮ).
ЛУНА — відбиток певного ЛОНА (основи). Це може бути світло, звук чи навіть духове відлуння якоїсь ідейної основи. Те, що предки назвали супутника Землі Луною, показує, що вони прекрасно знали космогонію, що Місяць (ЗАМІСТЬ СОНЦЯ) — є віддзеркалення Ярила.
ЛЮДИНА, ЛЮД, ЛЮДСТВО (ЛЮБОВ'Ю ДАНА). Вражаюче слово для самоназви мислячої істоти. Пращури знали, що розумна істота людина породжена Космічною Любов'ю для великих діянь і творчості, для наведення ладу в світі. Ще одне значення — ЛАДИНА, тобто — ДИТИНА ЛАДИ, Матері Світу. І те й друге слово, значення застерігає людей, що вони далеко відійшли від свого глибинного призначення, від власної суті.
ЛЯЛЯ, ЛЯЛЬКА — від імені Леля: іграшка для грання, забави.
— М —
МА — один з прадавніх коренів слів та понять, котрі пов'язані з глибинною суттю Буття. Так, як БУТИ нерозривне з поняттям БАТЬКО (той, що дав Буття), так і МА, МАТИ нероздільне з МАТІР'Ю (тою, котра МАЄ життя і взагалі все: недарма й всеохопна суть, що лягає в основу Всесвіту, зветься МАТЕРІЄЮ — МАТІР'Ю всіх явищ, речей, істот).
МАТІР — складне поняття: МАЄ ТИ (ТЕБЕ) РА (від РА, від Сонця). Тобто, Материнське Лоно разом зі Світлом породжує всі явища Буття.
МАГА — означає ВЕЛИКИЙ, СИЛЬНИЙ. Наша мова майже втратила першозначення цього праслова, котре буквально розумілося — МАТИ (МАТІР) ГА (ЗЕМЛЯ). Отже, всяка сила вже передавалася від МАТЕРІ-ЗЕІМЛІ тим, хто зберігав зв'язок з першоджерелом МАГИ — з рідним краєм, заповітами предків тощо.
Слово МАГА у першозначенні збереглося на Сході, де воно буквально так і значить: ВЕЛИКИЙ, СИЛЬНИЙ. Наприклад, МАХАБХАРАТА читається як Велика битва арійців. Мається на увазі епос про віковий герць синів РА (аріїв) з синами Місяця. Прадавні традиції всіх народів передають, що колись життя на Землі було радісне і щасливе: воно розкривалося за законом єдності і любові, за законом РА. А потім у небі з'явився Місяць, котрий почав закривати РА, воювати з ним. Разом з ним з'явилися і духи Пітьми, котрі, набравши людського вигляду, зруйнували природне життя, отруївши його безліччю потреб, забаганок, жадань. Слов'янські традиції теж зберегли легенди про Чорнобога та його синів, котрі змагаються з синами РА.