Безумовно, лише Сини Нації.
Долю Матері мають вирішувати лише її Діти, а не чужі люди. Тому будь-яке кучеряве теоретизування довкола проблем нації, мови, національних традицій, культури неприпустиме. Лише самі генетичні глибини того чи іншого дерева можуть знати й вирішувати, коли, де й як вирощувати той чи інший листочок, ту чи іншу квітку, якого забарвлення, якого запаху.
Ясна річ, ми не утопісти і розуміємо, що вільному вирішенню навіть оголених проблем ставлять перепони конкретні історичні нагромадження у вигляді імперських реліктів: структур, забобонів, міфологем, звичаїв, стереотипів, соціальної інерції, економічних передумов або й просто — елементарного паразитування в різних сферах буття. Рвати ці зв'язки одразу — болісно, небезпечно, а інколи навіть недоцільно або негуманно.
Необхідно знайти шлях до самовизначення націй, народів та племен понад нерозв'язними вузлами актуальних протиріч. Більше того, треба, щоб знайдене рішення було прийняте для кожного народу, а тим більше — для такого народу, ім'ям якого спекулюють, формуючи теологічну, імперіалістичну чи соціальну темницю або доктрину.
Така ідея народилася і сформувалася. Мова йде, як ми про це згадали на початку, про започаткування в надрах народів Землі Духовних Республік. Тепер пропонується розглянути й ствердити пропозицію про народження на космоісторичному полі Української Духовної Республіки, або Духовної, Святої України. Конкретизуємо цю ідею.
3
Уважний і чесний аналіз історичного минулого Планети, а також сучасної світової ситуації, показує, що практично всі державні й правлячі структури — банкрути. Ніхто не продемонстрував світові створення неантагоністичного об'єднання людей чи народів, котре мало б стратегічні перспективи еволюційного поступу в прийдешньому. Завжди і всюди — у минулому й тепер — ми бачимо невпинні війни, повстання, перевороти, жахливі порушення прав людини чи народу, катування, репресії, шибениці, гільйотини, розстріли, духовні приниження, експлуатації, обмани. Безумовно, в історії та епосі багатьох країн можна знайти світлі сторінки, людяних лідерів, гуманні декларації. Проте иайпрекрасніші ідеї, втілюючись у старих, порочних вмістилищах, спотворюються і перетворюються на власну протилежність.
Сучасний стан — дитя минулого. Згадаймо історію світу. Всі ці походи, гекатомби жертв, амбіції диктаторів, кровопускання, велеречивість і пиха жерців та завойовників, піраміди трупів, знищення бібліотек та храмів, носіїв знання та пророків! Всі ці гордовиті монархи, диктатори, творці убогих доктрин, політичні брехуни й ошуканці, релігійні містифікатори, всі ці Люциферові діти, що стверджують свої лукаві задуми на психоенергетиці народів! Що ми можемо синтезувати з купи історичного сміття тепер, на порозі Космічної Ери? Божевільне політичне марення, або псевдорелігійна лихоманка повинні бути подолані, бо інакше всі наші «будівництва», «перебудови», «прогреси» та «еволюції» чи «спасіння» — виявляться міражем і самомістифікацією.
Ми потрапили в полон чорно-білого видіння світу: теїзм — атеїзм, матеріалізм — ідеалізм, Бог — Сатана, правда — брехня. Всі ці фікції закрили від нас Єдність Світу.
Буття — райдуга. У райдузі взагалі нема чорно-білого. І чорне і біле — повстання супроти райдуги: чорне — поглинання кольорів, біле — відкидання, заперечення. Ми — Раби низки філософських та інших стереотипів.
Треба стрибком вискочити із спектаклю віків. Прорватися до власної суті, полоненої прагматизмом історичного балагану. Чи можуть політекономічні структури держав очолити такий стрибок?
Це — виключено. Програма самозбереження структури заважає навіть найпрогресивнішим лідерам держав, які хочуть використати бюрократичний апарат для самотрансформації держави. Тиранія державної машини нездоланна, доки вона панує над культурою і духовністю. Адже саме духовність є тим зерном, що має зростити древо Зоряного Братерстві Народів, при якому всі насильницькі, бюрократичні структури примусу та поневолення розтануть у тумані минулих темних віків. Тому держави є природними ворогами всіх еволюційних перетворень, вони всіляко будуть заважати творчим силам народів (своїх і чужих) розкритися на повну силу.
Епоха духовності вимагає переходу від державницького насилля, сваволі до самоврядування, до створення національних громад, до об'єднання їх у Всепланетну Громаду Народів.
Такий шлях пролягає через формування Духовних Республік.
4
Що основне в цій ідеї?
Визначення примату, першості у динаміці народного, а відтак — загальнолюдського життя. Ми певні того, що назріває загальносвітова інверсія лідерства: не економісти повинні керувати творцями духовних вартостей культури (а це ж головні скарби еволюційного духу народів!), а навпаки — на чолі національного життя повинні стати мислителі, учені, письменники, митці, філософи, педагоги, мрійники, духовні подвижники, футурологи, казкарі, пісенники, творці культури. Економічний бік життя має відступити на другий план, як фізіологія загальнопланетного організму.