Ініціативна Рада Духовної України, не втручаючись у народногосподарське життя держави, перейме на себе відповідальність за всю культурну, духовну стратегію національного поступу. Рада періодично скликатиме повноважні Конгреси українських громад Землі (те саме робитимуть духовні Ради інших націй) для координації творчого й духовного життя. Виникне Всесвітня Рада Духовної України для консолідації українських культурних сил, як в Материнській Україні, так і в діаспорі.
Всесвітня Рада Духовної України стає гарантом безсмертя національного духу, будуючи для цього в країнах розселення школи, вільні академії наук, храми тих чи інших релігій та вірувань, театри, видавництва, телерадіостанції, музеї, бібліотеки, Храми Краси, в яких можна інтегрувати всі надбання вселюдського генія.
Всесвітня Рада Духовної України входить у співдружність з іншими Радами братерських народів, коли такі виникнуть, щоб разом з ними сформувати Духовне Братерство Націй Землі.
Проблеми мілітаризації, що потрясають економіку й соціальну сферу тепер, можуть бути остаточно вирішені лише правдивою співдружністю Духовних Республік і національних Громад. Єдиний критерій вселюдської стратегії духу можливий також тільки при ліквідації держав, озброєних до зубів, опертих на тисячолітні амбіції партій, мафій, економічних кланів, а то й просто політичних банд.
Ми розуміємо, що вищезгадані завдання неможливо здійснити з людиною ветхого історичного типу. Тому Духовна Україна наріжним каменем і передумовою свого існування ставить духовне визволення особи, громадянина, мислячої істоти.
б) ЛЮДИНА
Життя творить само себе. Тому будь-яка штучна концепція чи філософське кредо, не узгоджене з життям, стануть мукою для людей і не створять нічого, окрім хаосу та історично немічних форм, приречених на розпад.
Тому Духовна Україна бере за основу буття щодо своїх громадян найпростіші, найприродніші ідеали, прийнятні для кожної мислячої істоти:
Людина — зерно Єдиного Буття з невимірною потенцією творчого саморозкриття.
Людина — Безсмертна. В нащадках, в результаті творчості, в сфері розуму, в духосфері, в сфері чуття, в безлічі ще нерозкритих аспектів буттєвості. Людина — основа і критерій Буття, Суб'єкт, котрий став підвалиною самого Космосу. Людина — спадкоємець Всесвіту, отже — дбайливий брат рослинного й тваринного світу, котрий треба об'єднати любов'ю і красою. Це — стратегічне завдання і космічний борг перед Природою.
Для того, щоб ці духовні імперативи стали природними і зрозумілими, Духовна Україна надає першорядного значення освіті, школі, вихованню юних поколінь. Освіту треба звільнити від будь-яких ідеологічних диктатів та стереотипів. Напрямок і характер освіти обирає індивід — добровільно й незалежно, а не школа чи якийсь ідеологічний інститут. Єдиний критерій — дух любові й вселюдськості. Релігія також вимагає революційних метаморфоз. Релігія є глибоко інтимне, сокровенне життя індивіда, спрямоване до розкриття Духовного Зерна Особистості, а тому вона (релігія) повністю виключається із сфери догм, приписів, переслідувань, архаїчних ритуалів, нав'язування, протистояння.
Для того, щоб визволити Дух Людини для повної самореалізації, треба вже тепер відділити все духовне життя Нації (освіту, релігію, пізнання, творчість тощо) від державної юрисдикції і зосередити під захистом Духовних Республік.
Держава узурпує духовну силу народів і спрямовує її до руйнації, ворожнечі, історичних абсурдів, божевільних соціальних прожектів. Держава виснажує землі, природні ресурси, фауну і флору для антиеволюційних цілей, створюючи армію, апарат насильства, бюрократичні мафії, низку юридичних норм, що диктуються не необхідністю, а хаосом безперспективного сучасного життя. Коротше — держава розплоджує злочинну ситуацію і «бореться» з нею. До того ж, держава поглинає основний скарб Буття — душі юних поколінь, маніпулюючи їхньою свідомістю для нелюдської мети самоствердження влади або ідеологічних жупелів.
Тому Духовна Республіка визволяє особу від ілюзії державної необхідності і спрямовує її до влади духу.
Державним структурам залишиться сфера зв'язку, транспорту, підтримування порядку, оборони (доки вона необхідна), координація господарських функцій, міжнаціональна торгівля.