Що ще було відомо твоїй бабі про її батька на війні? Наприклад, що йому випало перетинатись десь там із Авелем Бірнбаумом. За яких обставин — ніхто не знав. Але, можливо, саме цим пояснювалося повоєнне запрошення служити у Бірнбаумів шабес-ґоєм, у часи, коли пошарпаним людям почало здаватися, що все потрохи влягається, що, можливо, все у майбутньому якось іще налагодиться.
фотокартка: труна на столі серед вінків із написами і лілій перед завішеними вікнами
Подай мені, будь ласка, знову той знімок із похоронів. Я хочу, щоб ти подивився на стіл. Зараз на ньому лежить труна твоєї баби. Раніше на ньому завжди стояв слоїк із пижмом.
Цей стіл практично за жодних обставин не зсували з місця. Він важкий і масивний, стоїть на одному місці майже ціле століття. Його ніжки втрамбувалися квадратними вм’ятинами в поверхні всіх килимів, килимків, верет і будь-яких покриттів підлоги, що з плином часу змінювали одні одних. Ці тканинні покриття заважали столові прорости у дошки підлоги.
Навіть під час прибирання відсувати стіл було небажано. Твоя баба вміла мити підлогу безпосередньо під килимком.
Цей стіл і ці килимки приховували під підлогою сховок. Батько Уляни пустив туди пересидіти чи то відсталого від своїх більшовика під час наступу австро-угорсько-німецьких військ, чи то ополченця з загону охорони Нагірянського тунелю від більшовиків, чи то врятував там когось із місцевих москвофілів від вивезення до Талергофа, чи когось із уряду ЗУНР від прихильників УНР, коли другі евакуювали перших до містечка, чи то бійця Начальної команди Галицької Армії під час відступу до «Трикутника смерти», чи одного з уланів від ІІ-го Корпусу УГА, більшовика чи уенерівця від поляків під час польсько-радянської війни у 1920-х роках. Про все це Уляна знати нічого не могла — в ті часи її ще й близько не було на світі, — але згодом, коли дівчинка почала досліджувати навколишній світ, розпочавши з підлоги в кімнаті, її з невідомих причин тягнуло туди, під стіл. Вона припадала вухом до долівки і відчувала, як щока німіє від холоду, від крижаного протягу. Щось лякало дитину — пронизувала підозра про чиюсь незриму присутність.
Уляна була тоді малям, і спогади її розмиті й фрагментарні. Вона нічого не могла тямити в політичних подіях, у тектонічних зсувах земної кори. Вона відчувала страх, бачила мамині сльози, але поняття не мала про того, скажімо, молодого гірничого інженера, якому замало стало активної участи в УНДО, тож він переніс свої основні сподівання на зустрічі оунівців у народній читальні. Спершу чоловікові здавалося, що вони з соратниками складають конкретний план дій, але дій він ніяк не міг дочекатися, йому не вистачало терпцю і нервів миритися з дійсністю. Якось під час чергового патріотичного параду під портретами ще живого Пілсудського він дав привселюдного ляпаса молодій українці, яка розмовляла польською зі своєю приятелькою. Він почув, як дівчата захоплюються привабливістю військових, що гордо виступали рядами на своїх крутобоких дебелих конях. Попри те, що інженер був якраз гірко скривджений через свіжу заборону проводити панахиди на українських могилах і через те, що кількох місцевих представників «Просвіти» знову не допустили до участи у виборах, він і сам був заскочений тим, що завдав палючого удару долонею по щоці зрадниці. Та (як йому видавалось) із задоволеним усміхом і ласою готовністю віддавала те, що у неї й так відбирали силою.
Врешті-решт, відбувши кількаденне покарання в ув’язненні, інженер створив власний план боротьби зі ста вісімдесяти чотирьох пунктів. Йому вдалось успішно перерізати у двох місцях телеграфну лінію, але вже під час закладання вибухівки під залізничний міст юнака затримала поліція. Інженерові пощастило вирватися з їхніх пристрасних, та все ж неуважних обіймів, і він із заламаними і зв’язаними за спиною руками промчав кілька кварталів, увірвався до однієї з єврейських кам’яниць на Колійовій, де сумний бородатий реб провів його до таємного переходу горищами, який вивів інженера на дах будівлі в сусідньому кварталі. Тут уже, трохи віддихавшись, інженер подумав, що не слід було йому приймати допомогу від юдея. Наступним пунктом чоловіка, після кількаразового нічного переходу вбрід Стрипи, стала хата Фрасуляків.