А вдень, щойно була нагода, спускалася темними сходами додолу, до підвалів і погребів колишнього монастиря, до фондів Архіву, де під розмірене скрапування конденсату з труб, під тривожне шурхотіння невидимих гризунів навколо знову запорпувалась у вміст чотирьох Богданових валіз, що були напхом напхані різним непотребом.
Знову і знову перебирала коричнево-сепієві фотокартки з застіль, днів народжень, похоронів і хрестин; придивлялася до натовпів людей (жінки у хустках, чоловіки притискають до піджакових лацканів кашкети), намагаючись розгледіти за межами знімка постать або явище, до яких були прикуті зосереджені погляди; вивчала людей на подвір’ях храмів, з кошиками; людей над ополонкою, взимку; мерців із запалими щоками у трунах, серед квітів; зарюмсаних і замурзаних дітлахів посеред двору, гарбузів, болота, гусей; поля і городи; мости; церковні шпилі, вежі, мури, каріятид, сходи, монастирі, руїни; розглядала, як люди набирають у відра воду з джерела; коней і вози, візників; священника в рясі, з кадилом і двома хлопчиками-служками (близнюками); чоловіків у лісі на полюванні; ратушу зі скульптурами; понівечені деталі скульптур; пагорби; вид на місто, на пагорби, на руїни, монастир, ратушу, голубів на дахах, гарбузи на балконах, ковані решітки стоків, у які стікає сік гнилих овочів, єврейський цвинтар, християнський цвинтар, музичну школу, жіночу консультацію, верби, річку, гаражі.
Крім фотокарток, були також листівки з міськими видами, на звороті яких повідомлялися найбанальніші побутові речі: «Уляна здорова», «Горіхи вродили цього року добре», «Приїздіть на хрестини».
І ще — якісь розшматовані нотатники, аркуші, замотані тельбухами сплутаних ниток, списки речей і предметів, продовольства. Помітки і записи — з датами, кілометрами, навіть якимись координатами, описами погоди. Часом — щось схоже на щоденникові записи, з яких нічого (навіть розібравши більшість слів) неможливо дібрати.
Разом із Коротулькою вони старанно й чемно розсортували вміст валіз: розділили на кілька окремих видів, перебрали фотокартки, вдивляючись у німі обличчя, перечитали нотатники та розрізнені аркуші й дійшли висновку, що жодної цінности цей мотлох не має. Про це на прохання Коротульки Саші Романа повідомила директорку в написаному тристорінковому звіті («Ти краще пишеш, — сказала Коротулька, — а я б сиділа сто років»).
Я й так це знала, — незворушно повідомила директорка, скоса милуючись у вікно на митрополичий сад і будинок Варлаама. Навіть цієї найменш привабливої пори, коли дерева стояли оголені, а з болота стриміли мертві клапті брунатної трави, коли вже від самого ранку назовні нидів млистий і тонкосльозий вечір, у залишках клумб і газонів митрополичого саду, в його потаємних лавках, прикритих вигнутим гіллям декоративних кущів, можна було вгледіти заспокоєння і красу.
За словами Роми, директорка схилялась до того, що всі чотири валізи треба негайно викинути на смітник, щоб не захаращувати ними архівного простору. Дослідники і так мали над чим працювати, оцифровуючи матеріяли, проводячи облік і ревізію. Скільки рукописів по-справжньому важливих діячів чекали у сховищах на те, що їх зауважать, що їх опрацюють, що про них заговорять.
Рому рішення директорки занепокоїло. Вона погоджувалась із тим, що валізам у їхньому Архіві не місце, але їй стало нестерпно прикро від думки про всі ті сотні дурнуватих знімків із наївними простацькими обличчями на них, про листівки й нотатники з нерозбірливою базграниною серед смороду і жаху сміттєзвалища. Колись і для когось цей непотріб мав значення. Колись усе це було, можливо, чиїмось скарбом — і вже тільки тому мало шанс на порятунок.
Хіба не він, хіба не Богдан тієї ночі, коли вони сиділи удвох серед картонних коробок із технікою, у неозорому безладі, аж захлинався, говорячи про уламки і черепки, культурні шари і горизонти, глибину залягання, зуби і хребці, монети, ґудзики, шматки обвугленого закам’янілого дерева, мікроскопічні клаптики зітлілої тканини, про надзвичайну цінність непотребу. Про те, що будь-яка річ може розповідати. Що, поєднана з іншими речами і їхнім заляганням у надрах землі, вона може розповісти історію створення світу, історію війни, історію людини.