Прийшовши до тями, Зеров вжахнувся. Йому довелось довго вимагати можливости написати заяву і спростувати все, з чим він погодився в стані афекту на першому допиті.
Пункт за пунктом він роз’яснював всі моменти: те, що Жигалка бачив раз чи двічі в житті, що до Рильського зайшов у видавничих справах. Перелічив вірші, які були зацитовані. «Жодних розмов про Косинку ні в плані „загальнолюдського співчуття“, ні просто констатування не було. Зробив короткий літературознавчий аналіз вірша „Кобза“, що, як і інші цитовані тоді тексти, не є ні прославлянням політичних борців минулого, ні, тим більше, солідаризування з ними. Тема цього вірша — потуга і міць слова. Вірш написано в перші роковини смерти Шевченка і невдовзі після цього й опубліковано (1862 р.) — звідси й образ кобзи, який символізує для автора народну творчість і творчість Шевченка. В процитованих у свідченнях словах немає жодного слова ні про загиблих братів, ні про смуток: „Мовчки сумуймо по вбогих братах“ (тобто попечалимось про вбогих „менших“ братів — типово ліберально-дворянська фраза). Є ще варіянт „мертвих“, який стосується Шевченка, як це випливає з ряду тогочасних висловлювань Куліша)».
Під час наступних допитів знову і знову обговорюється згадана зустріч.
1 червня 1935 року:
«ЗАПИТАННЯ: Хто був присутній на квартирі у РИЛЬСЬКОГО, і які питання обговорювались під час траурної наради з приводу розстрілу КОСИНКО?
ВІДПОВІДЬ: Я на траурній нараді не був, жодних питань при мені не обговорювалось. Точно, коли саме — не пам’ятаю, але, здається, 26.11.1934, я відвідав РИЛЬСЬКОГО у нього на квартирі. Я застав ЖИГАЛКО Сергія. Протягом певного часу, приблизно впродовж половини години, ми говорили про поетів і вірші, супроводжуючи нашу розмову цитуванням російських і українських поетів. Коли я прочитав вірш КУЛІША „ДО КОБЗИ“ серед інших віршів, то деякі рядки — „Та посідаймо по голих лавках, // Та посумуймо по мертвих братах“ — викликали в мені побоювання, що розмова торкнеться КОСИНКО. Розмова не відбулась.
ЗАПИТАННЯ: Чому у Вас з’явились побоювання, що після прочитання цього вірша розмова відбудеться саме про КОСИНКО?
ВІДПОВІДЬ: Мені здавалось, що ЖИГАЛКО був близький з КОСИНКО.
ЗАПИТАННЯ: Якщо Ви знали, що цей вірш може викликати небажану для Вас розмову про КОСИНКО — навіщо Ви його читали?
ВІДПОВІДЬ: Я його читав тільки тому, що не передбачав цього. Побоювання прийшли вже під час читання.
Мик. Зеров
Допитав: оперуповноважений
ОО УГБ НКВД і УВО Літман»
2 червня 1935 року:
«ЗАПИТАННЯ: Які розмови про необхідність застосування терору проти керівників Комуністичної партії велись у квартирі РИЛЬСЬКОГО під час траурної наради, на якій Ви були присутні?
ВІДПОВІДЬ: На жодній траурній нараді на квартирі РИЛЬСЬКОГО я присутнім не був і жодних розмов про терор при мені в квартирі РИЛЬСЬКОГО взагалі не було. Я вже свідчив, що 20.12 я був у РИЛЬСЬКОГО у зв’язку з літературними справами, застав там ЖИГАЛКО. Моя бесіда з РИЛЬСЬКИМ характеру траурної наради не мала, ні про КОСИНКО, ні про застосування терору мова не йшла.
ЗАПИТАННЯ: Слідство встановило точно, що в грудні 1934 року після оголошення в друці про розстріл КОСИНКО, Ви під час траурної наради на квартирі РИЛЬСЬКОГО, присвяченій пам’яті КОСИНКО й інших розстріляних терористів продекламували вірш українського письменника „ДО КОБЗИ“ — „Мовчки сідаймо по голих лавках, мовчки сумуймо по мертвих братах“. Чому Ви ще й це приховуєте?