Хлопчик ще відчував спухлість обличчя після того, як він довго плакав, поки дід тягнув його за руку, не відпускаючи і не говорячи більше ні слова. Їхня прогулянка починалася для хлопчика дуже добре, хоч він і відчував тяжкий настрій діда. Зсутулений іще дужче, ніж зазвичай, той простягнув йому морозиво на порожній площі воїнів-визволителів і поправив на голові панамку в горошок. Вони повільно перетнули площу під палючим сонцем. Хлопчикові здавалося, спека заповільнює рух і розпростує площу далі й далі. Від бетонних плит пашіло жаром, і цей жар провокував нудоту, що переходила в якусь незрозумілу, а тому — майже нестерпну тугу серця і горла. На щастя, хлопчикова рука стискала вафельну скоринку з морозивом усередині, і, хоч морозиво й тануло, крапало на коліна і на землю, на цьому відчутті можна було зосередитися.
Вони пройшлись асфальтованими доріжками Парку культури і відпочинку, акуратно обминаючи клумби з утомленими від спеки квітами. Стенди виробників заводів «Азовсталь» і коксохімічного, тресту «Азовстальбуд» та інших в цю пору не відкидали тіні. Веранду бібліотеки-читальні з дерев’яними стінами-павутинкою двоє молодих жінок готували до вечірньої події. Дід заговорив до однієї з них — знизавши плечима, дівчина невпевнено відповіла про лекцію на суспільно-політичну тему. Дід запитав її, чи планують завтра проводити настільні ігри з олівцем, і дівчина гукнула без ентузіязму в голосі свою подругу, та відклала набік віника, підійшла до них і чітко відповіла на всі дідові запитання. Перша дівчина тим часом поманила хлопчика пальцем і злила на його липкі руки воду зі скляної пляшки від молока. Він висушив їх об задню частину шортів, а дівчина примружила очі в посмішці й докірливо похитала головою.
Четверги, — говорила перша дівчина дідові, — дні молоді. Сюди приходять юнаки та дівчата з баянами і гітарами. Можна танцювати, співати, декламувати вірші, показувати сценки чи демонструвати акробатичні трюки. Можеш узяти участь у конкурсі, — звернулася дівчина до малого, коли той знову до них наблизився. — Що ти найкраще вмієш робити? — Хлопчик зашарівся й опустив голову. Дід знову поправив йому панамку. — Він любить читати, — відповів замість внука.
У нас і фільми показують безкоштовно, — сказала дівчина. — «Перший рейс до зірок» показували. І «Таємницю речовини». Багато фільмів про природу, про Космос. Тобі це цікаво? — знову запитала вона у хлопчика.
Хлопчик мовчав. Тоді дівчина знову заговорила до діда. — Вас зацікавить, — казала вона, — вечір «За здоровий побут». — Люди вашого віку особливо люблять приходити на ці зустрічі з медичними працівниками.
А День металурга? — запитала інша дівчина, пожвавившись. — Обов’язково приходьте всі разом на святкування Дня металурга! Вже не кажучи про День військово-морського флоту. — В останню неділю липня? — запитав дід. — Так, в останню неділю липня, — підтвердили дівчата.
Вони розхвалювали концерти на літній естраді-мушлі. Енергійніша з дівчат збігала по програмку, але не простягнула її дідові, а заходилася сама читати вголос: з 31 травня до 29 червня — гастролі обласного драматичного театру імени Пушкіна, з 2 червня — Кримський драматичний театр, з 5 по 15 липня — Шахтарський ансамбль пісні й танцю Донбасу «Молода гвардія». З 16 червня — гастролі обласного театру опери і балету з операми «Бал-маскарад», «Трубадур», «Запорожець за Дунаєм», «Травіята», «Кармен», «Чіо-Чіо-Сан», «Ріґолетто» і балетами «Лебедине озеро» і «Великий вальс».
Хлопчик смикав діда за руку. Вони попрощалися з молодими жінками і рушили далі, намагаючись пересуватися з тіні в тінь. Широкі бетонні сходи, асфальт і шлакоблоки, які служили своєрідними бортиками, елементами паркової архітектури, обрамляли доріжки й майданчики або просто лежали в найнесподіваніших місцях, були помережані тріщинами. Хлопчик зауважив блискавичність ящірки, яка ховалася під розколеною конструкцією. Звідти випиналися грубі коричневі стержні.
Спортивний майданчик був безлюдний. У шаховій альтанці сидів один втомлений чоловік і пив пиво з коричневої пляшки. Хлопчик вдихнув сигаретний дим, який не розвіювався зараз, а так і залишався висіти в повітрі, на рівні дитячої голови.
Вони зупинилися на переїзді, пропускаючи вантажний потяг. Земля двигтіла під їхніми ногами, катастрофічне гуркотіння й вібрації входили в плоть і кістки, болісно били у барабанні перетинки. На долю секунди між брудними торпедами вагонів проблискувало море.