amoromality
Київ, Сирець
зроблене з дрону відео з видом на телевежу, телецентр, меморіял Голокосту, Кирилівський гай, Лук’янівське кладовище, станцію метро Дорогожичі
Київський телецентр «Олівець» був збудований на місці старого єврейського цвинтаря, поруч із Бабиним Яром, де за німецької окупації було розстріляно приблизно 90–100 тисяч людей, з них — 65–70 тисяч євреїв.
Як свідчить українська вікіпедія, телецентр було спроєктовано в радянські часи за бразильським планом. Через це (зокрема, через алюмінієві вікна) будівля виявилась неймовірно затратною у сенсі теплозабезпечення.
Київський телецентр мав виконувати функцію резервного для головного телецентру Радянського Союзу на випадок, якби московський із якихось екстремальних причин став недоступним. Спеціяльне обладнання дозволяло вести мовлення не тільки на СРСР, а й на всі країни «соцтабору».
Загальна площа телецентру — 87 400 квадратних метрів. Висота споруди — приблизно 105 метрів. Кількість поверхів — 24. Приблизна висота поверху — 3,3 метри.
У телецентрі містяться апаратно-студійний комплекс телебачення з багатосвітловим вестибюлем, кіноконцертна зала на 450 місць, 8 телевізійних студій, 14 залів для репетицій, 17 відео-апаратних комплексів, 4 зали для кіноперегляду. У хмарочосі можуть одночасно працювати 2500 людей. Деякі приміщення досі залишаються недобудованими.
Телецентр має власну пожежну частину, необхідну у зв’язку з легкозаймистістю споруди. Одначе сьогодні пожежна частина більше не працює.
Більшість техніки, якою оснащено телецентр, значно поступається середньої якости смартфону.
Під будівлею міститься спеціяльний таємний поверх, розрахований на роботу в надзвичайних обставинах — у «важкий період» (наприклад, після початку ядерної війни).
amoromality
Київ, Сирець
фото: темрява
Звичайно, ми знайдемо вихід, — заспокійливо шепотів Чоловік, ведучи за собою Роману темними мармуровими коридорами підземного поверху. Він освітлював шлях Роминим смартфоном, відкриваючи перед ними фрагменти металевих запаяних дверей, затоплені водою сховища з технікою 1980-х років, телевізори з опуклими, мало не круглими лінзами, полиці з бляшаними, схожими на консервні, коробками, в яких зберігалися плівки старих форматів. Повсякчас доводилось переступати через декорації телестудії, в якій висвітлювали Олімпіяду 1980-го року.
Звичайно, ми звідси з тобою вийдемо, — говорив Чоловік, час від часу зупиняючись, щоб обійняти свою дружину. — Хіба ми не виходили з набагато складніших ситуацій? Сама пригадай, як ми знайшли вихід у цілковитій темряві рукорацьких підземель. Тільки тому, що тримали одне одного за руки. Тому що були одне в одного. Пригадай, як ми вийшли на світло після блукань у лабіринтах забуття.
Це Мінотавр був приречений до вічного блукання, — говорив Чоловік. — Чудовисько, яке не могло відповісти собі на запитання, ким воно є: людиною чи биком.
Але ми знаємо, хто ми такі, правда, Романо? Нам це точно відомо. Ти — моя дружина. Я — твій чоловік.
Коли вони піднялись нагору довжелезною вузькою драбинкою, повсякчас ударяючись головами об залізні перегородки, коли Чоловік, залишивши Роману трохи осторонь, кількома потужними ударами плеча, які супроводжував тваринним ревінням, зірвав із петель двері, що відділяли їх від зовнішнього світу, коли їх залило яскраве літнє сонце і навколишня зелень влилась у їхні зіниці буйними хвилями, Чоловік замислився.
Скажи-но мені, — звернувся він до Романи, — чи не розташований телецентр зовсім поруч із Лук’янівським військовим кладовищем? Це ж там, здається, поховано Петрова?
Ось, через дорогу, — вказала рукою Романа.
amoromality
Київська область, Дарницький район
відео: нескінченний і одноманітний сосновий ліс, хекання за кадром
Від станції Бориспільська навігатор показував шлях кудись углиб лісу, що обрамляв трасу. Богдан Криводяк знайшов підозріло вузьку стежку, яка постійно губилась у заростях дикого хвоща, але інтерактивна мапа вперто стверджувала, що Богданові, попри все, слід рухатись далі.