Коли діти були меншими, він купив коня і здобув на спеціальних курсах диплом грума, бо вся сім’я захоплювалася кінним спортом. Містер Арнольд досі непогано грає в хокей на траві й у своєму пенсійному віці залишається капітаном команди ветеранів, яка щомісяця влаштовує матч із командою ветеранів сусіднього району.
Далекі предки містера Арнольда були шотландцями, й інформація про це передавалася з покоління в покоління разом із рядом сімейних реліквій та родинним сріблом. Містер Арнольд щороку бував на історичній батьківщині і дуже пишався своїм походженням. Щонайменше раз на тиждень він вбирався у національний шотландський костюм і приходив у ньому на роботу. Спочатку керівництво було проти цієї ідеї, адже шеф рекламного відділу у кілті виглядав не надто презентабельно, насамперед через свою надто солідну як для такого вбрання комплекцію. Але чутка про його екстравагантність поширилася, і це сприяло підвищенню популярності газети та збільшенню кількості рекламодавців, тож керівництво змирилося і дозволило приходити на роботу в довільному одязі з єдиним застереженням: не вбирати кілт на міжнародні конференції та особливо важливі ділові переговори. Містер Гомосапієнс погодився і щотижня призначав собі один «день шотландської незалежності», а решту часу чемно приходив до праці в костюмі. На свій перший візит до редакції КРІСа-2 він теж вирішив прийти у національному вбранні, його імідж доповнювала косичка природного сивого кольору, заплетена зі зворушливих залишків волосся на потилиці. Посередині залисини спереду розмістилася велика родимка, контури якої, як стверджував власник, у масштабі 1:10 000 відтворювали межі рідного села предків містера Арнольда в Шотландії. Родимка ця чомусь часто міняла колір із темно-коричневого на жовтий, синій, червоний і навіть жовто-зелений. Залежно від цього кольору мінявся і настрій містера Арнольда, чи, може, навпаки, саме його настрій визначав колір родимки. Невідомо. Лікарі не раз досліджували цей феномен, але так і не дійшли переконливого висновку.
Родимки виявилися спадковими і прикрашали голови обидвох дітей містера Арнольда, хоча наразі їх іще не видно було під волоссям. У доньки родимка формою відтворювала територіальні межі Мексики, а у сина — імперії Александра Македонського. Останнє містер Арнольд вважав добрим знаком і запорукою славного майбутнього для всієї родини.
Містер Гомосапієнс мав ще одну незвичну навіть для голландця рису — на його лівій руці було шість пальців. Причому розміщені вони були так природно і зручно, що це майже не кидалося в очі. Ця вроджена вада (чи перевага, як вважав сам містер Арнольд) також була спадковою, але в його дітей кількість пальців була більшою за звичайну не на руках, а на ногах — у доньки на правій ступні, а в сина — на лівій.
— У мене є ще одна фізіологічна особливість, але такій юній панні я її не можу продемонструвати, — хитро посміхався містер Арнольд, коли розмова заходила про дивовижі його зовнішності. І залишалося тільки здогадуватися, що саме він має на увазі.
Наступним, що цікавило містера Арнольда, було питання, хто є власником нашого видання. Коли його перепитали: «Офіційним?», він на мить замислився, а потім зробив вигляд, ніби зрозумів, про що йдеться, мабуть списавши це на неточність перекладу. В офіційних паперах зазначалося, що 90 % акцій належать засновнику панові А., прізвище якого я чула вперше, а 10 % — панові В., прізвище якого я чула вдруге, але не пам’ятала, де й коли при мені це прізвище згадувалося вперше. Після того, як були опитані всі співробітники, виявилося, що у кожного є своя версія з цього приводу, але точною інформацією не володіє ніхто. Це здивувало пана Арнольда, але не зупинило на шляху пошуків шляхів виходу КРІСа-2 з кризи.
Ще більше здивували його цифри газетного накладу, що їх друкували на звороті кожного числа і які щонайменше удвічі перевищували кількість тигиринського населення. Я пояснила йому, що наклад, який зазначається в газеті, не має нічого спільного з реальним накладом, просто існує така традиція. Якщо бульварні газети пишуть наклад у двадцять разів вищий, то КРІС-2 завищує цифру лише в десять разів. Голландський консультант уважно вислухав мої пояснення і старанно занотував собі щось до записника.