Панька Овочевого називають «батьком тигиринської журналістики». Коло його знайомств сягає найвищих сфер. Кожен високопоставлений чиновник опиняється на сьомому небі від щастя, коли Панько заходить «погомоніти» із пляшкою доброго коньяку й шахами. Хтось розповідав мені бувальщину про такі посиденьки, коли Панько навідався до чиновника найвищої категорії, який саме збирався їхати на важливу зустріч. Неймовірно втішившись гостеві, чиновник затримався ще на хвилю й випив із Паньком чарчину, а потім перепросився і хотів було вийти. Панько спробував переконати господаря кабінету перенести зустріч і таки зіграти партію в шахи. Але чиновник не погоджувався, зустріч була надто важливою. Зрозумівши, що переконати господаря не вдасться, Панько попросив зачекати ще кілька секунд і відлучився на хвильку з кабінету.
Незабаром він повернувся і ввічливо попрощався з господарем. Чиновник, спустившись донизу, побачив свою службову машину, яка догорала разом із водієм, що не встиг вистрибнути. Діялося все серед білого дня в центрі міста. Тому власник машини різко змінив свої плани і, перестрибуючи через дві сходинки, повернувся до кабінету, де Панько вже встиг розставити на дошці шахові фігури. Друзі мило провели вечір, допивши пляшку за достойною кількістю партій. Наступного дня Панько подарував чиновнику новий автомобіль, а вдові водія призначив пожиттєву пенсію, яку досі пунктуально виплачує.
Щоранку Панько Овочевий з’являється на редакційну нараду, мовчки озирає присутніх з-під зсунутих на носа темних окулярів і заглиблюється у читання свіжого номера. Поки кожен із редакторів відділів висловлює свої пропозиції щодо змісту наступного номера, пан Овочевий червоним маркером робить помітки в газеті, час від часу невдоволено морщачи чоло і ріжки.
У редакції панічно бояться Панька Овочевого. Особливо в тому стані, коли його ріжки-огірки набувають характерного зморщеного вигляду. Коли автор ідеї закінчує читання, то обводить усіх прискіпливим поглядом, від якого у пана Фіалка виступає на чолі холодний піт і починають тремтіти міцно стулені губи. Можливо, у нього тремтять і пальці, але він старанно ховає їх під столом, припиняючи навіть нервово постукувати олівцем по краєві свого записника, де старанно робить нотатки під час наради.
Ця його старанність часто виглядає трохи надмірною, мабуть, від хвилювання. Наприклад, пан Фіалко день у день записує за мною один і той самий текст: «Кросворд, календар знаменних подій, гороскоп і матеріал розважального змісту». Так я переважно окреслюю дозвілля, яке буде вміщене у майбутньому номері, і жодного разу ніхто так і не вирішив поцікавитися, про що буде «матеріал розважального змісту», не кажучи вже про перелік знаменних подій, які сталися в цей день, чи теми кросворду. Але це не так важливо.
Хвилювання пана Фіалка досягає апогею, коли Панько Овочевий обводить поглядом усіх присутніх і зупиняється на обличчі заступника головного редактора. У цей момент пан Фіалко рвучко витягає руки з-під столу (при цьому стає помітно, що вони у нього досить сильно тремтять), різким рухом вирівнюється на кріслі й закриває записник, ніби побоюючись, що зараз у нього попросять продемонструвати записи, а тоді виявиться, що на кожній сторінці записано: «Остання стор.: кросворд, календар знаменних подій, гороскоп і матеріал розважального змісту».
Але Панько Овочевий не цікавиться записником пана Фіалка, більше того, він не робить нічого, здатного викликати страх у нормальної людини, не підвищує голосу, не гримає кулаком по столі, навіть не відкриває рота, аби висловити свої зауваження, думки чи, наприклад, запитання, які виникли у нього під час прочитання свіжого номера і які він так методично та старанно позначає щодня у своєму примірнику червоним маркером. Панько Овочевий просто встає зі свого місця і мовчки, ні з ким не прощаючись, виходить геть із кабінету, залишивши на столі прочитану газету.
У цей момент як панові Фіалку, так і всім присутнім стає суттєво легше, і подальший перебіг щоденної наради проходить у більш невимушеній атмосфері. Співробітники редакції кілька разів намагалися з’ясувати, що ж саме позначає в газеті червоним маркером Панько Овочевий. Але зв’язок між окремими підкресленими ним фразами чи недоліки, знайдені автором ідеї у них, так і залишилися для нас таємницею. Можливо, у цьому й полягає причина нашого панічного страху перед цією людиною. Найчастіше підкресленими виявляються звороти на зразок: «французький кутюр’є», «сублімація», «дискурс», «лапідарно», «симультанно», «детермінований» та ін. Жодного семантичного, граматичного чи хоча б етимологічного зв’язку між ними нам виявити так і не вдалося.