а) якщо Ви католик, лояльний до східних обрядів, — на 5 %;
б) якщо Ви католик, не дуже лояльний до східних обрядів, — на 50 %, але не будьте дурним і не зізнавайтеся у своїй нелояльності;
в) якщо Ви православний автокефального патріархату, — на 70 %;
г) якщо Ви православний київського патріархату, — на 70 %;
ґ) якщо Ви православний московського патріархату, — на 110 %;
д) якщо Ви належите до будь-якої секти, — на 99 %.
Поставтеся до цього аспекту з належною серйозністю і краще відразу ж на першому побаченні поговоріть з панною про це, бо Ви не уявляєте, скільки Вам доведеться пережити, поки Ваші родичі домовляться з родичами нареченої про те, в якому храмі відбуватимуться спершу заручини, далі вінчання, де хреститимуть Вашого первістка, не кажучи вже про те, до якої церкви Ви з Вашою майбутньою дружиною будете ходити. Я знаю випадки, коли навіть дошлюбна вагітність панни не вплинула на примирення міжконфесійних суперечок родини, і весілля так і не відбулося, а дитина пішла по світу байстрям. Тож будьте уважні!
На цьому попередній курс Вашої підготовки до одруження зі справжньою галичанкою можна вважати закінченим. Я думаю, Ви зробили зі всього вищесказаного правильні висновки і зрозуміли, що здобути справжню галичанку, тобто задовольнити всі вимоги, які поставить до Вас вона сама, поставити які її зобов'яжуть виховання, традиція, батьки і родина, проявити при цьому максимум сміливості, максимум толерантності, зробити мінімум помилок, насправді неможливо. Але те, що галичани і галичанки все ж таки одружуються і народжують дітей, свідчить про те, що намагатися це зробити потрібно і що деякі з цих спроб навіть закінчуються успішно.
ЧЕБРЕЦЬ В МОЛОЦІ
Механіка мимовільних втрат
Вечорами ми з бабцею часто сідали перед телевізором, щоб напружено відстежувати кожну хвилину, яка вела до впевненої перемоги або випадкового програшу наших або ж до випадкової перемоги чи гарантованого програшу решти. Третього варіанта не існувало, від наших очікувалися найвищі результати, по-іншому ми вважали це особистою образою, вважали, що вони нас підвели, зрадили наші напружені кількагодинні вболівання перед чорно-білим простором крихітного екрана. І вони відчували це, тому часто показували найкращі результати і займали найвищі місця, особливо у парній програмі й у спортивному танці. У нас тоді була потужна школа, хоча зараз уже і не зовсім зрозуміло, хто саме може тепер зараховувати її на свою користь. Ясна річ, наші перемоги ми нікому не віддамо, але як бути з прапором, не можна ж і тодішній прапор, під яким вони виступали, теж називати нашим. Цей прапор із сьогоднішньої перспективи взагалі має якийсь нічийний вигляд, трохи навіть прикро, що через це стільки емоцій і переживань теж можуть вважатися не нашими, а такими ж нічийними. Мабуть, не варто копирсатися у таких глобальних суперечностях, коли йдеться всього-на-всього про фігурне катання. Хоча, з іншого боку, і фігурного катання шкода.
Особливо високий професіоналізм демонстрували наші жінки, хоча чоловіки вже тоді подобалися мені більше. Кольори і фасони їхніх блискучих трико були стриманішими за короткі плісировані спіднички партнерок, зате чіткіше підкреслювали форму пружних стегон. І головне — не було видно черевиків, однакових і по-спортивному нудних білих черевиків, які псували весь імідж фігуристок, тендітні й звабливі лінії їхніх ніг у прозорих нейлонах раптом завершувалися грубістю і недоречністю цих черевиків, яка впадала у вічі навіть на фоні неоковирних металевих лез ковзанів.
Бабця розчісувала мою довгу ріденьку косу, заплітаючи її на ніч не надто туго, щоб не заважало спати і щоб вранці можна було розпустити хвилясте волосся, аби здавалося, що його більше, ніж є насправді. Процес розчісування був тривалим і болючим, але бабця приговорювала щось ласкаве, її пальці були швидкими та обережними, ледь чутно торкалися шкіри голови, і від цих доторків у голові приємно паморочилося, хотілося пробути подовше у цій напівдрімоті і якомога рідше здригатися від посмикування, якого бабці не вдавалося уникнути, коли волосся було надто вже заплутаним.
З екрана посміхалося знайоме з раннього дитинства обличчя радистки Кет, і все дійство невпинно просувалося до вечірнього чаю з білим хлібом, маслом та аґрусовим варенням. Або ж до партії в лото, дерев'яні бочечки й пожовклі картки із цифрами, полотняний мішечок. Смажене з сіллю на бляшаній бритванці соняшникове насіння або найбільший делікатес — насіння гарбузове, дбайливо очищене бабусею від шкаралупи.