— Так, люблю, а що? — спитав Клайд; на мить він зніяковів і стривожився, бо цукерки він купував для Роберти. І в той же час він мимоволі почував себе з цією дівчиною трохи простіше і впевненіше, ніж з іншими: вона була зухвала і не дуже приваблива, зате весела, і зараз вона рятувала його від почуття покинутості й самітності.
— Ну, ви це просто так кажете! — вона засміялася і лукаво поглянула на нього. — А я думаю, що ви купували цукерки для якоїсь дівчини. Адже у вас, напевно, є подружка?
— Як?..
Клайд замовк на якусь частку секунди, бо в нього майнула думка про Роберту, і він з тривогою спитав себе, чи не бачив його хто-небудь з нею? І зразу ж подумав: що за смілива, насмішкувата і розумна дівчина ця Гертруда, вона зовсім не схожа на всіх, кого він знав до цього часу. Але вже за мить він додав:
— Ні, в мене нікого немає. Чому ви питаєте?
І знову в нього промайнула думка, а що подумала: б Роберта, якби чула його?
— Але яке запитання! — продовжував він, трохи хвилюючись. — Ви любите дражнити людей, правда?
— Хто? Я? О, ні. Я ніколи нікого не дражню. Але я переконана, що вгадала. Мені подобається іноді ставити такі запитання: цікаво послухати, що скаже людина, коли вона не хоче показати, про що насправді думає.— Вона насмішкувато і задирливо посміхалася, дивлячись Клайдові в обличчя. — Все одно, я знаю, у вас є приятелька, як у всіх вродливих молодих людей.
— А хіба я вродливий? — він злегка посміхнувся, зацікавлений і задоволений. — Хто це каже?
— Нібито ви самі не знаєте? Різні люди. Я, наприклад. Сондра Фінчлі теж вважає, що ви вродливий. Вона цікавиться тільки вродливими мужчинами. І моя сестра Джіл теж. Я щодо цього не схожа на них, бо й сама не дуже вродлива.
Примружившись, вона дивилася прямо йому в очі визивним, дражливим поглядом, і Клайд розгубився: він не знав, що відповідати, як поводитися з цією дівчиною, але в той же час вона його цікавила, і її слова лестили йому.
— Ви не думаєте, що ви вродливіші за вашого двоюрідного брата? — продовжувала вона різко, майже владно. — Є люди, які вважають, що це так.
Клайд був не тільки задоволений, а й злегка приголомшений її запитанням: він хотів би й сам вірити цьому, до того ж його інтригувало, що ця дівчина так цікавиться ним, але він навіть у думках не насмілювався стверджувати будь-що подібне, навіть коли б був певний своєї переваги. Надто виразно він уявляв собі енергійне, рішуче, часом навіть загрожуюче обличчя Гілберта: він, звичайно, відразу ж звільнив би Клайда, якби довідався, що той говорить такі речі.
— Ну, що ви, я ніколи не думав нічого подібного! — засміявся він. — І не думаю, слово честі.
— Що ж, можливо, ви й не думаєте, але ви й насправді вродливіші за нього! Тільки це вам мало допоможе, якщо ви хочете бувати в товаристві тих, у кого є гроші.— Вона уважно подивилася на нього і додала майже ласкаво — Люди люблять гроші навіть більше, ніж вродливу зовнішність.
«Яка розумна дівчина, — подумав Клайд, — і які жорстокі, холодні слова». Вони боляче різонули його, хоч у неї й не було такого наміру.
Та в цю хвилину ввійшла сама Сондра з невідомим Клайдові молодим чоловіком, високим, незграбним, але прекрасно одягненим. Слідом за ними з’явилися Бертіна і Стюарт Фінчлі.
— Ось і вона, — сказала Гертруда не без досади: їй було неприємно, що Сондра вродливіша за неї саму та за її сестру і явно цікавиться Клайдом. — Вона зараз подивиться на вас, перевірить, чи помітили ви, яка вона сьогодні гарненька. Дивіться, не розчаруйте її.
Це зауваження, цілком справедливе, було зайве: Клайд і без того уважно і навіть жадібно дивився на Сондру. Вона полонила його не тільки своїм суспільним становищем, багатством, тонким смаком в одязі і манерами, — вона належала до того типу жінок, який особливо приваблював його: може, більш витончена, не така невгамовна, хоч навряд чи менш егоїстична, вона чимсь була схожа на Гортензію Брігс. У своєму роді це була маленька, але уперта Афродіта: вона прагнула будь-що довести кожному хоч скільки-небудь привабливому мужчині згубну силу своїх чарів, і в той же час намагалася не зв’язувати себе жодними узами і зобов’язаннями. Проте з різних причин, яких вона сама не розуміла, її вабило до Клайда. У нього не було ні грошей, ні становища в товаристві, але він подобався їй.