І тому Сондра уперто думала над тим, як би продовжити знайомство з Клайдом, не привертаючи надто великої уваги і не викликаючи недобрих балачок; думка ця примусила її хитрий маленький мозок напружено працювати кожної ночі, коли вона поверталася додому. Проте на тих, хто бачив Клайда того вечора у Трамбалів, справили таке враження його м’які, приємні манери та інтерес Сондри до нього, що всі вони, особливо дівчата, ладні були прийняти його в свою компанію.
Ось чому через два тижні, коли Клайд, вибираючи в магазині Старка недорогі різдвяні подарунки для матері, батька, сестер, брата і Роберти, зустрів Джіл Трамбал, теж зайняту покупками, вона запросила його на вечір з танцями, який влаштовувала Ванда Стіл на другий день — в передодень різдва — у себе в Гловерсвілі. Джіл збиралася туди з Френком Гаррієтом, але не знала точно, чи буде там Сондра: її запрошували кудись в інше місце, та вона все-таки мала намір приїхати в Гловерсвіль, якщо зможе. Але, додала Джіл, її сестра Гертруда буде рада, якщо Клайд погодиться супроводжувати її. Це був чемний спосіб забезпечити Гертруді кавалера. Крім того, Джіл знала: якщо Сондра почує, що Клайд буде в Стілів, вона постарається якось звільнитися від іншого запрошення.
— Трейсі охоче заїде за вами, — продовжувала вона, — або… — вона завагалася, — може, ви пообідаєте у нас перед поїздкою? Запросто, по-сімейному. Ми будемо вам дуже раді. У Ванди почнуть танцювати не раніше від одинадцятої.
Танці було призначено на п’ятницю — саме цей вечір Клайд ще раніше обіцяв провести з Робертою, бо в суботу вона виїжджала на три дні різдвяних свят до своїх батьків, — досі вони з Клайдом не розлучалися на такий довгий час. Роберта приготувала йому подарунок— самописну ручку і «вічний» олівець, — і тому їй особливо хотілося, щоб він прийшов до неї в останній вечір перед від’їздом, про що вона йому не раз говорила. І він теж хотів у цей вечір зробити їй сюрприз: подарувати туалетне приладдя.
Але тепер він надто зрадів можливості зустрітися знову з Сондрою і тому вирішив порушити свою обіцянку, хоч і розумів, що це буде нелегко і непорядно щодо Роберти. Хоч як сильно він був захоплений Сондрою, він все ж був прихильний до Роберти, і йому не хотілося засмучувати її… Він знав, яка вона буде розчарована! І в той же час йому так лестило і так радувало це несподіване, хоч і запізніле визнання вищого кола, що йому й на думку не спадало відмовитися від запрошення Джіл. Знехтувати можливістю побувати в гостях у родини Стіл, та ще в товаристві Трамбалів і без усякої допомоги Гріфітсів! Нехай це буде негарно, жорстоко, нехай це буде зрадництво щодо Роберти, але зате він побачить Сондру!
Отже, він заявив, що приймає запрошення, і тут же вирішив зайти до Роберти і попросити перед нею вибачення; він вигадає яке-небудь пояснення, скаже, наприклад, що Гріфітси запросили його на обід. Для неї це досить переконливий і незаперечний довід. Але він не застав її дома і вирішив, що поговорить з нею завтра вранці на фабриці,— напише записку, якщо потрібно буде. Щоб утішити Роберту, Клайд вирішив, що він пообіцяє проводити її в суботу до Фонди, і тоді передасть їй подарунок.
Та в п’ятницю вранці на фабриці, замість того, щоб поговорити з нею серйозно і показати їй, що він дуже зажурений, Клайд тільки шепнув:
— Я не можу прийти до тебе сьогодні, люба. Мене запросили до дядька, і я неодмінно повинен бути у нього. Не знаю, чи зумію забігти й потім. Постараюсь, якщо буде не дуже пізно. Але якщо ми сьогодні не побачимось, я проводжатиму тебе завтра до Фонди. Я хочу тобі дещо подарувати. Ти не сердься. Розумієш, я тільки вранці одержав запрошення, а то б я попередив тебе раніше. Ти не гніваєшся, правда?
Він подивився на неї з найсумнішим виглядом, намагаючись показати, що дуже засмучений. Роберта заперечливо похитала головою, немовби кажучи: «Ні, не гніватимусь», але вона була дуже засмучена і пригнічена тим, що Клайд з такою легкістю знехтував її подарунками і можливістю перебути з нею щасливий вечір. Це сталося вперше, — і вона питала себе, що може провіщати така раптова втеча? Досі Клайд завжди був надзвичайно уважний до неї; своє захоплення Сондрою він приховував під напускною незмінною ніжністю, якої було цілком досить, щоб обманути Роберту. Можливо, те, що він сказав, — правда, і він не міг відмовитися від запрошення. Але ж вона так мріяла про цей вечір! І тепер вони не бачитимуть одне одного цілих три дні! На фабриці, а потім і вдома її охопили гіркі сумніви. Клайд міг би принаймні зайти до неї від дядька, щоб вона могла віддати йому свої подарунки, та він сказав, що обід, найімовірніше, пізно закінчиться. Він не певний, що зуміє звільнитися. Може, після обіду вони всі разом ще куди-небудь поїдуть.