В той же час його здивувало і майже злякало, що вона так побіжно, мимохідь і проте рішуче влаштовує його зустріч з Беллою. Та, звичайно, відразу розповість удома, що він буває в товаристві Сондри і її друзів. Що може з цього вийти? Як би там не було, а Гріфітси досі не запрошували його до себе — навіть на різдво. Але ж їм стало відомо, що Сондра підвезла його в своїй машині і що його потім запросили до клубу «Тепер і потім», але не вжили ніяких заходів. Гілберт був дуже розгніваний, його батьки спантеличені і, не знаючи, як бути далі, поки що відмовчувалися.
Але компанія, в яку Сондра запросила Клайда, повинна була залишитися в Скенектеді до другого ранку, — обставина, про яку вона не дала собі клопоту попередити Клайда. А він зовсім забув, що Роберта на той час повернеться з Більца і, після того як він залишив її одну в передодень різдва і після триденної розлуки, звичайно, чекатиме, що він зустрше з нею Новий рік. Про це ускладнення він подумав набагато пізніше. А тепер він відчував себе немов у раю, бо ж Сондра подумала про нього, — і одразу захоплено погодився.
— Але знаєте, — застерегла його Сондра, — ви не повинні виявляти мені надто багато уваги, коли ми з вами зустрічаємося. І не ображайтеся, якщо я буду не дуже уважна до вас. Бо інакше мені не можна буде часто з вами бачитися. Мої батьки, знаєте, дивні люди, і дехто з моїх друзів теж… Але коли ви будете просто в міру люб’язні і навіть трошки байдужі,— розумієте? — тоді ми все-таки зможемо зустрічатися взимку. Ви зрозуміли, так?
Невимовно схвильований цим признанням, яке — він це знав — було викликане його палкістю, Клайд допитливо і пристрасно поглянув на Сондру.
— Так я все-таки не зовсім байдужий для вас, правда? — сказав він вимогливо і разом з тим благально, очі його сяяли пристрасним захватом, — це надзвичайно подобалося Сондрі.
І, намагаючись бути обачною і все ж піддаючись захопленню, схвильована і проте не впевнена, що поводиться розсудливо, вона відповіла:
— Добре, я скажу вам: і так, і ні. Я ще не вирішила. Ви мені дуже подобаєтеся. Іноді мені здається, що ви мені подобаєтесь більше від усіх. Бачте, ми ще так мало знаємо одне одного… Та ви все-таки поїдете зі мною в Скенектеді?
— Чи поїду!..
— Я напишу вам про це докладніше або подзвоню. У вас є телефон?
Він дав їй свій номер.
— А коли щось зміниться або я не зможу поїхати, не ображайтеся. Ми потім ще побачимось з вами де-небудь, неодмінно.
Вона посміхнулася, і Клайд відчув, що задихається від хвилювання. Яка вона одверта з ним! Вона сказала, що іноді він їй дуже подобається, і цього було досить, щоб він мало не сп’янів від радості. Подумати тільки: така красуня хоче ввести його в своє життя — така чарівна дівчина, оточена стількома друзями і поклонниками, серед яких вона може зробити вибір.
РОЗДІЛ XXVIII
Ранок другого дня. Пів на сьому. Клайд проспав усього годину після того як повернувся з Гловерсвіля, і підвівся стривожений, не знаючи, як йому бути з Робертою. Сьогодні вона виїжджає в Більц. Він обіцяв проводжати її до Фонди. Але тепер йому не хочеться їхати. Зрозуміло, він вигадає якусь причину. Але яку?
На щастя, за день перед цим він чув, як Уігем сказав Лігету, що на сьогодні призначено нараду начальників цехів і Лігет має після роботи зайти до кабінету Сміллі. Клайда ке запрошували, бо його маленький відділ був лише частиною цеху Лігета. Тепер Клайд вирішив, що він може послатися на цю нараду, і перед полудневою перервою поклав Роберті на стіл записку. В записці було:
«Люба, надзвичайно засмучений, але мені тільки що сказали, що сьогодні о третій годині я мушу бути внизу, на нараді начальників цехів. Тому я не матиму змоги поїхати з тобою у Фонду, але забіжу до тебе на кілька хвилин після роботи. У мене є дещо для тебе, отже чекай! Не засмучуйся вже надто, я нічого не міг поробити. В середу, коли повернешся, обов’язково побачимося.
Клайд».
В першу мить, побачивши записку, яку не могла зразу ж прочитати, Роберта зраділа: вона подумала, що Клайд хоче точніше умовитися про зустріч. Але коли, кілька хвилин по тому, вона вийшла в гардеробну, щоб нишком прочитати ці кілька рядків, обличчя її похмурніло. От іще й нова прикрість долучилась до вчорашнього розчарування, коли Роберта марно чекала на Клайда; і сьогодні він здається розгубленим і навіть холодним… Роберта питала себе, в чому причина цієї раптової зміни. Певно, він і справді не може не йти на цю нараду, як не міг не піти до дядька, коли його запросили на обід. Та коли б він кохав її так, як раніше, то напередодні, попереджаючи, що ввечері не прийде до неї, він не міг би залишатися таким веселим і спокійним, незважаючи на її від’їзд. Адже він знав, що вона виїжджає на три дні, знав, що розлука з ним завжди завдає Роберті великого болю.