Серед цих любощів і поцілунків він знову запевняв її безумно і облудно (хоч і по-іншому, але так само сильно, а може й сильніше, його приваблювала тепер Сондра), що вона — і перша, і остання, і найпалкіша його любов. І Роберта подумала, що вона, мабуть, була несправедлива до нього. Її становище, можливо, і не блискуче, але далеко міцніше, ніж було в минулому, міцніше, ніж становище тих, інших: вони можуть зустрічатися з Клайдом у товаристві, але їм невідомо, яке солодке його кохання.
РОЗДІЛ XXXII
Цієї зими Клайд став визначним членом лікурзького вищого товариства, учасником усіх світських розваг. Після того як Гріфітси відрекомендували Клайда своїм друзям і знайомим, його, природно, почали приймати майже у всіх значних родинах. Але в цьому надто замкнутому колі, де буквально всі, хто посідав якесь становище, знали один одного, достаток гаманця мав значення не менше, а в деяких відношеннях навіть більше, ніж спорідненість і зв’язки. У значних родинах вважалося незаперечною істиною, що не тільки походження, а й багатство — основа основ кожного щасливого і добропорядного шлюбу. Тому, хоч і визнавалося, що Клайд безумовно допустимий у товаристві, проте батьки не вважали його підхожим женихом для своїх дочок, бо, з чуток, достатки його були дуже вбогі. І надсилаючи йому запрошення, вони також не забували попереджати своїх дітей і родичів, що надто часті зустрічі з ним небажані.
Однак Сондра та її компанія поставилися до нього дуже доброзичливо, а перестороги й зауваження батьків і друзів поки що були не надто суворі, і тому Клайда часто запрошували на такі вечори і зібрання молоді, які його найбільше цікавили: на ті, що починалися і закінчувалися танцями. І хоч гаманець його був майже порожній, він робив успіхи. Сондра, яка серйозно зацікавилася ним, незабаром зрозуміла, яке його матеріальне становище, і намагалася зробити так, щоб дружба з нею вимагала від нього якнайменше витрат. Її прикладові наслідували Бертіна і Грент Кренстони і багато інших — тому здебільшого Клайд міг брати участь у різних вечорах і розвагах, особливо якщо вони відбувалися в самому Лікурзі, і нічого при цьому не витрачати. А коли його запрошували за місто, хто-небудь з компанії підвозив його в своєму автомобілі.
Після новорічної поїздки в Скенектеді, що відіграла велику роль у відносинах між Клайдом і Сондрою, — цього разу ясніше, ніж будь-коли, Сондра відчула, як непереборно її вабить до нього, — найчастіше саме вона заїжджала за ним у своєму автомобілі. Він справді справив на неї сильне враження. Його поклоніння тішило її марнославність і в той же час збуджувало саму глибину її єства: їй дуже хотілося мати поруч себе когось вроді Клайда — юнака, який подобався б їй, був з хорошого товариства і до того цілком залежав від неї. Вона знала, що батьки не схвалюватимуть її зближення з Клайдом, бо він бідний. Спочатку вона й не думала про будь-яку близькість з ним, але тепер їй невиразно хотілося цього.
Проте першу зручну нагоду для нових одвертих розмов вони мали тільки тижнів через два після зустрічі Нового року. Вони поверталися з Амстердама з веселої вечірки. Доставивши додому Беллу Гріфітс, а потім Грента і Бертіну Кренстон, Стюарт Фінчлі, який правив автомобілем, обернувся і гукнув:
— Тепер ми відвеземо вас, Гріфітс!
Але Сондра, якій ще не хотілося розлучатися з Клайдом, одразу запропонувала:
— Давайте заїдемо спочатку до нас, я напою вас гарячим шоколадом, а потім ви підете додому. Хочете?
— Ще б пак! Звичайно, хочу, — весело сказав Клайд.
— Гаразд, поїхали, — озвався Стюарт. — Але тільки я зразу ж ляжу спати. Вже четверта година.