Але, що було найгірше, він уявлення не мав, як можна допомогти Роберті, не звертаючись до лікаря. І все це, напевно, пов'язане з витратою грошей і часу, риском і чи мало ще з чим… Він побачить Роберту завтра вранці, вирішив він, і тоді, якщо нічого не зміниться, почне діяти.
І Роберта, вперше покинута так холодно і байдуже, та ще в таку критичну хвилину, повернулася додому, заглиблена в свої думки і страхи, охоплена такою безмежною тугою, якої вона ще ніколи в житті не зазнавала.
РОЗДІЛ XXXIV
Та можливісті Клайда в такому складному становищі були невеликі. Крім Лігета, Уігема і деяких молодих завідуючих відділами, які, правда, були дуже люб'язні, але трималися досить відчужено (всі вони вважали його тепер значною персоною і, отже, не допускали жодної фамільярності), йому не було з ким порадитися. А в тому товаристві, де він тепер бував і де так прагнув укріпитися, безглуздям було б питати в кого-небудь поради, хоч як би хитро він не спробував це зробити. Звичайно, молоді люди цього кола бували де завгодно і, користуючись своєю зовнішністю, смаком і достатками, пускалися на такі форми розпусти, про які Клайд і подібні до нього не сміли й мріяти, але він, власне, був чужий цим людям і не міг навіть думати про те, щоб розпитувати їх.
Як тільки він розлучився з Робертою, йому спало на думку, що не варто й нерозумно звертатися до аптекаря, лікаря і взагалі до кого б там не було в Лікурзі (особливо до лікаря, бо всі представники цієї професії здавалися йому холодними і байдужими, — вони, напевно, поставляться недоброзичливо до такого аморального вчинку і вимагатимуть багато грошей); треба з'їздити до одного з найближчих міст, найкраще Скенектеді,— воно й близько, і до того більше від інших, — і там дізнатися, як можна вийти з такого становища. Він мусить знайти якийсь спосіб.
Треба було діяти якнайшвидше — і вже по дорозі до Старків, не уявляючи. ще, які саме ліки йому потрібно шукати, він вирішив поїхати в Скенектеді наступного вечора. Але, зміркував він потім, мине ж іще день, перш ніж буде вжито яких-небудь заходів, а і йому, і Роберті здавалося, що найменше зволікання становить велику небезпеку. Тому він вирішив, що постарається діяти негайно: попросить вибачення у Старків і поїде в Скенектеді сьогодні ж увечері, поки не зачинено аптеки. Але що потім? Як заговорити з аптекарем? Чого попросити? Він тривожно гадав, як подивиться на нього аптекар, що подумає, що скаже? Якби тут були Ретерер або Хегланд! Вони, звичайно, з радістю допомогли б йому. І навіть Хігбі. А тепер він зовсім один, адже Роберта нічого не знає… Але мусить же бути який-небудь засіб. Якщо в Скенектеді він зазнає невдачі, він негайно напише Ретереру в Чікаго, але щоб не викрити себе, скаже, що це потрібно його приятелеві.
І адже в Скенектеді, де його ніхто не знає, він може сказати (ця думка враз осяяла його), що недавно одружився, — чому б ні? Він уже дорослий і цілком може бути одруженим. Він скаже, що в його дружини «минув строк» (він пригадав фразу, почуту від Хігбі), а через те, що їм неможливо тепер мати дитину, то він хотів би дістати який-небудь засіб, що допоміг би їй в її стані. Справді, це непогана думка! Юне подружжя легко може опинитися в такому скрутному становищі. Можливо, що аптекар поставиться до них із співчуттям і охоче підкаже Клайду вихід. Може ж бути таке? Тут немає ніякого злочину. Зрозуміло, один чи два можуть відмовити, але третій, можливо, не відмовить. І тоді він здихається усіх цих неприємностей.
І якщо він не знатиме набагато більше, ніж тепер, він ніколи не дозволить собі знову опинитись у такому жахливому становищі. Ніколи! Це надто страхітливо!
Він пішов на обід до Старків дуже схвильований і з кожною хвилиною нервував дедалі більше. Одразу після обіду, коли було тільки пів на десяту, він сказав, що в останню хвилину від нього на фабриці зажадали дуже складного звіту про роботу відділу за весь місяць, а через те, що на службі йому неможливо займатися цим, то він мусить тепер піти додому і попрацювати над звітом. Така енергія і завзяття юнака, який явно бажав зробити кар’єру, дуже сподобалися Старкам. Клайдові охоче пробачили.