— Так от, бачте, — знову почав Клайд, дещо підбадьорений цією сердечною відповіддю, і трохи знизив голос, щоб надати належної таємничості розмові на цю жахливу тему, — в його дружини минуло вже два місяці понад строк, а він поки що не може дозволити собі мати дитину і не знає, як тепер уникнути цього. З місяць тому, коли він прийшов до мене перший раз, я порадив спробувати одні ліки, які звичайно допомагають (це було сказано для того, щоб показати
Шорту свою обізнаність і спритність у таких випадках: отже особисто йому, Клайдові, такі відомості ні до чого), та вони, мабуть, не зуміли скористатися з цих ліків як треба. В усякому разі він тепер дуже хвилюється і хотів би відправити її до лікаря, розумієте? А я тут нікого не знаю. Я зовсім недавно тут. Якби це було в Канзас-Сіті або в Чікаго, я б знав, що робити. Там мені відомі три або чотири лікарі (намагаючись справити більше враження на Шорта, він багатозначно посміхнувся). Але тут—інша річ. Якщо я почну питати знайомих і це дійде до моїх родичів, вони можуть не так зрозуміти це. От я й подумав, — може, ви кого-небудь знаєте і скажете мені. Власне, мене це зовсім не обходить, але шкода хлопця.
Він замовк, і через те що Шорт слухав уважно і співчутливо, Клайд тепер дивився на нього з більшим довір'ям, ніж спочатку. Шорт, хоч і здивований, був дуже радий нагоді зробити йому послугу.
— Ви кажете, минуло вже два місяці?
— Ну, це справді погано. Боюся, що справи її кепські. Бачте, містер Гріфітс, біда в тому, що я теж не так давно в Лікурзі. Я купив цей магазин усього півтора роки тому. Звичайно, якби я був у Гловерсвілі…— він замовк на мить, наче теж, як і Клайд, мав сумнів, чи обачно говорити про такі деталі, але через кілька секунд продовжував — Ви розумієте, це не так легко влаштувати і тут, і в будь-якому іншому місці. Лікарі завжди бояться неприємностей. Правда, я чув, був тут один випадок, коли дівчина звернулася до лікаря, — він живе за кілька миль звідси. Але вона була з дуже порядної сім’ї, і молодий чоловік, який відвів її до лікаря, був усім відомий. Не знаю, чи погодиться той лікар зробити що-небудь для незнайомої людини. Проте, такі речі роблять часто, і ви можете спробувати. Але якщо ви пошлете цього робітника до лікаря, скажіть йому, щоб він не називав мене. Бачте, мене тут усі знають, і я зовсім не хочу бути вплутаний у цю справу. Особливо якщо вийде щось не гаразд,
І Клайд з вдячністю відповів:
— Ну, звичайно! Він це зрозуміє. Я скажу йому, щоб він нікого не називав.
Вийнявши з кишені блокнот і олівець, він записав ім’я та адресу лікаря, щоб не забути цих важливих відомостей.
Шорт помітив, з якою полегкістю зітхнув Клайд, і в думці спитав себе: чи існує насправді цей робітник і чи не самого Клайда спіткало нещастя? З якої речі став би він турбуватися про якогось там молодого робітника? Все ж він був радий зробити Клайдові послугу, але одночасно подумав, що вийде непогана плітка для всього Лікурга, якщо він коли-небудь згодом надумає розповісти про це. Ні, якщо тільки Клайд сам не довів до біди якусь дівчину, дуже безглуздо з його боку вплутуватися в таке діло, та ще із-за робітника. Щось не віриться.
Незважаючи на всі ці міркування, він ще раз повторив ім’я та прізвище лікаря, постарався найточніше пригадати, як до нього доїхати і на якій станції зійти, і докладно описав будинок. Клайд, діставши потрібні відомості, подякував і пішов; торговець весело і трохи підозріло подивився йому вслід. Отакі ці багаті молодчики, подумав він. Дивно, що він з такою просьбою прийшов до мене. Він має тут стількох знайомих і приятелів, — здається, міг би йому хто-небудь стати в пригоді в такому ділі скоріше, ніж я. А може, він саме й боїться, як би про це не довідалися знайомі. Хто знає, кого він міг довести до біди! Може, навіть цю молоденьку Фінчлі. Все може бути! Я не раз бачив їх удвох, і вона така метка! Ну й ну, от уже…
РОЗДІЛ XXXVII
Добуті таким чином відомості лише почасти полегшили становище. Тепер для Клайда і Роберти не могло бути ані хвилини спокою, поки це завдання не буде остаточно розв'язане. Дізнавшись про докладну адресу і прізвище лікаря, Клайд негайно пішов до Роберти і сказав їй, що в нього є, нарешті, лікар, який може допомогти їй. Тепер перед ним була ще одна нелегка справа: підбадьорити її настільки, щоб вона наважилася одна піти до лікаря і пояснила йому все так, аби цілком вигородити Клайда і викликати у лікаря якнайбільше співчуття до себе: тоді він зажадає щонайменшої плати.
Але, замість того щоб протестували, чого спочатку побоювався Клайд, Роберта відразу погодилася. Дуже багато в поведінці Клайда, починаючи з різдва, так обурювало її, що вона зовсім розгубилася і думала лише про те, аби без розголосу виплутатися з біди і потім піти своїм шляхом, хоч би як це було гірко і важко. Відтоді як вона зрозуміла, що він більше не кохає її і одверто хоче покинути її, вона зовсім не хотіла силоміць удержувати його. Нехай іде. Вона й одна проживе. Так, вона зможе жити й без нього, аби тільки виплутатися з цієї історії. Та кажучи собі все це і добре усвідомлюючи, що щасливі дні її життя минули безповоротно, вона закривала обличчя руками і витирала нестримні сльози. Чи могла вона думати, що так закінчиться…