Так минуло ще два тижні, але Клайд тільки марно напружував мозок, роздумуючи, до кого піти тепер просити допомоги. Так важко питати про це. Просто неможливо. Та й кого питати? Кого? На все це потрібний час. А поки що дні минали — і у Роберти, і в Клайда було досить часу, щоб обміркувати, як діяти далі, чого кожному з них вимагати одне від одного, якщо Роберта залишиться без медичної допомоги. Роберта все більше квапила і квапила Клайда, якщо не словами, то виразом обличчя і настроєм під час роботи. Вона твердо вирішила, що не повинна, не може бути покинута в цій боротьбі. По-друге, вона бачила, що Клайд нічого не робить. Після своїх перших спроб він зовсім не знав, що і як робити. Він не мав друзів, і тому, сподіваючись дістати потрібні відомості, міг би лише мимохідь заговорити то з одним, то з другим про свої труднощі, як про якийсь уявний випадок. І в той же час, хоч як це безглуздо і легковажно було, Клайда все-таки вабило до того веселого світу, де жила Сондра. Вечорами, щонеділі його запрошували то туди, то сюди, і він ішов, незважаючи на жахливе становище і настрій Роберти, бо в гостях можна було забути про невідступне, грізне марево катастрофи. Якби тільки він міг виручити Роберту! Якби міг! Але як? Без грошей, без друзів, без більш близького знайомства з медичним, або, точніше, з особливим підпільним світом, де черпали знання про таємниці статі, скажемо, розсильні з готелю «Грін-Девідсон». Правда, він написав Ретереру, але відповіді ке було, бо Ретерер переїхав у Флориду і лист ще не дійшов до нього. А тут усі, кого він краще знав, були зв’язані або з фабрикою, або з вищим товариством: з одного боку були люди надто недосвідчені і небезпечні, з другого — надто чужі і теж небезпечні; ні з ким з них він не був настільки близький, щоб можна було довіритися і розраховувати, що вони збережуть його таємницю.
Але треба було щось робити: не міг же він спокійно пливти за течією! Звичайно, Роберта не дозволить йому довго зволікати: адже скоро всі довідаються про ії становище. Іноді це його справді мучило і, немов потопаючий за соломинку, вік хапався за кожну, найчастіше уявну, надію. Так, наприклад, коли один з майстрів на фабриці одного разу побіжно відзначив, що робітниця його відділу «потрапила в біду» і їй запропонували звільнитися, Клайд одразу спитав у майстра: а що, на його думку, така дівчина могла зробити, коли б не хотіла дитини? Але гой, такий же недосвідчений, як і сам Клайд, сказав тільки, що їй, певно, довелося б піти до лікаря, коли б вона знала підхожого, — або вже «довести справу до кінця», — і, таким чином, Клайд не посунувся ані на крок у своїх знаннях. Іншим разом у перукарні обговорювали подію, про яку повідомила місцева газета: одна дівчина подала скаргу до суду на якогось гультяя за порушення обіцянки про одруження. «Та вже повірте, — сказав хтось, — вона б не стала позиватися з цим хлопцем, якби не було для цього причин». Клайд скористався з нагоди і спитав:
— А хіба їй не можна виплутатися якось інакше і не одружуватися з ним, якщо вона його не кохає?
— Ну, це не так просто, як вам здається, особливо тут, у нас, — заявив мудрець-перукар. — По-перше, це проти закону. По-друге, тут потрібна ще купа грошей… Ну, а без грошей, самі знаєте, і кроку не ступиш.
Він заклацав ножицями, а Клайд, поглиблений у власні справи, подумав, що це дуже вірно. Якби він мав гроші — хоч кілька сот доларів, — хто знає, може, удалося б умовити Роберту, щоб вона поїхала куди-небудь сама і зробила собі операцію.
Кожного дня Клайд повторював собі, що треба знайти якого-небудь лікаря. І Роберта теж говорила собі, що треба діяти, — не можна більше покладатися на Клайда, якщо він так зволікатиме. Ніхто не може жартувати чи миритися з такою грізною небезпекою. Це означало б жорстоко обманути її. Очевидно, Клайд не розуміє, яким жахливим це буде 1 для неї, і для нього самого. Ні, якщо він не допоможе їй, — а він спочатку твердо обіцяв допомогти, — тоді нехай не сподівається, що вона витримає неминучу катастрофу одна. Ніколи, ніколи, ніколи! Клайдові добре — адже він мужчина і посідає непогане становище, і не він, а вона опинилася в цій жахливій пастці, а вона нездатна вибратися сама.