Хоч яке складне завдання стояло перед ним, Клайд все-таки продовжував мріяти про Сондру, і важкі труднощі, зв'язані з Робертою, здавалися йому часом усього лише тінню, хмарою, що затьмарювала цю мрію. І от вечорами, так часто, як тільки дозволяли йому ще не розірвані відносини з Робертою, він прагнув використати всі можливості своїх світських знайомств. На превелику його гордість і задоволення, його запрошували то на обід до Гріфітсів чи Тейлорів, то на вечірку до Фінчлі чи Кренстонів, — і він або повинен був супроводжувати Сондру, або йшов, з радістю сподіваючись зустрітися з нею. А вона тепер уже не вдавалася до хитрощів і прикидання, якими раніше приховувала свій інтерес до Клайда, і частенько відверто шукала зустрічі з ним у товаристві. Вони зустрічалися на звичайних для її кола зібраннях молоді, отож старші, зрозуміло, не надавали цьому особливого значення.
Правда, м-с Фінчлі, надзвичайно обережна і прониклива при виборі знайомства, спочатку була не дуже задоволена тією увагою, яку виявляли до Клайда її дочка і всі інші. Але, бачачи, що його дедалі охочіше приймають не тільки в її домі, а і в компанії, до якої належить Сондра, та і в інших родинах, мало не всюди, вона, кінець кінцем, стала думати, що Клайд, певно, посідає значніше становище в світі, ніж їй казали раніше. Вона' спробувала розпитати про нього у сина і навіть у Сондри. Але Сондра лише сказала ухильно, що коли він двоюрідний брат Гіла та Белли Гріфітс і його скрізь охоче запрошують, бо він дуже милий, — навіть якщо у нього й немає грошей, — то чому б їй і Стюарту не приймати його? М-с Фінчлі вирішила поки що задовольнитися цим і тільки порадила дочці ні в якому разі не заводити з Клайдом надто великої дружби. Сондра зрозуміла, що мати почасти каже правду, але її надто вабило до Клайда, і тому вона вирішила обманювати матір, — в усякому разі потай вона поводитиметься з Клайдом так вільно, як їй заманеться. Так воно й було, і кожний, хто був свідком їхніх зустрічей, міг би сказати, що близькість Сондри і Клайда стає дедалі тіснішою і безумовно дуже стривожила б Фінчлі-батьків, якби вони знали про це. Не кажучи вже про те, як мріяв про неї Клайд, сама Сондра теж була тепер під владою таких думок і настроїв, які межували з найзгубнішими проявами таємничої алхімії кохання. Справді, крім стискання рук, поцілунків та захоплених поглядів у ті хвилини, коли вони вважали, що ніхто цього не бачить, тут були і туманні мріяння про майбутнє, що поставали перед ними знову і знову, і це майбутнє мусило їх якось з'єднати, але як — цього не уявляли собі виразно ні Клайд, ні Сондра.
Ось настануть літні дні — і вже скоро, — і вони вдвох попливуть у байдарці по Дванадцятому озеру… довгі тіні прибережних дерев простягнулися по сріблястій воді, вітерець брижить водяну гладінь, Клайд ліниво гребе, а вона напівлежить на кормі і мучить його натяками на майбутнє… Поросла м'якою травою, барвиста від сонячних плям лісова стежка, що зникає на південний захід^від дач Кренстонів і Фентів, недалеко від маєтку Фінчлі,— по ній у червні і в липні вони їздитимуть верхи до мальовничого мису Натхнення (близько семи миль до Заходу)… Благодійний базар у Шейроні, де вона в циганському костюмі — втілена романтика! — господарюватиме в якомусь кіоску або в елегантній амазонці показуватиме свою майстерність вершниці… Пікніки, танці вдень і при місячному світлі, коли, млосно лежачи в його обіймах, вона дивитиметься йому в очі.
Ніяких матеріальних турбот. Ніяких думок про можливий опір її батьків. Саме тільки кохання, літо та ідилічне, сповнене щастя наближення до тієї хвилини, коли, кінець кінцем, всупереч усім перешкодам, міцні узи з’єднають їх навіки.
А тимчасом минуло ще два довгих, тужливих і страшних місяці, і Роберта все ще не наважувалася на той крок, який повинен був занапастити Клайда. Хоч вона й була переконана, що Клайд тільки обмірковує, як би втекти від відповідальності, і зовсім не має наміру одружитися з нею, — проте й вона, як і він, пливла за течією, боячись діяти рішуче. Бо після тієї розмови, коли вона сказала йому, що їм конче треба повінчатися, Клайд уже кілька разів невиразно, натяками загрожував, що не одружиться з нею, а якщо вона звернеться до його дядька', то просто візьме і поїде звідси.