Отже, на цьому вона поки що й порішила, хоч її і мучили тривожні передчуття і сумніви, бо вона бачила, який байдужий до неї Клайд.
У такому настрої Роберта через п’ять днів виїхала додому, заздалегідь написавши батькам, що приїде не менш ніж на два тижні, щоб пошити одне чи два плаття і відпочити трохи, бо почуває себе не зовсім гаразд; Клайд проводжав її до Фонди. Власне, він не мав ніякої певної і прийнятної ідеї, і йому здавалося, що тільки мовчання, лише мовчання для нього тепер єдино важливе та істотне. Під загрожуючим ножем катастрофи йому необхідна була можливість думати ще, і ще, і ще, щоб ніхто не примушував його ні до яких дій, щоб його не мучила щохвилинна думка про Роберту: адже коли-небудь у нервовому, похмурому, несамовитому стані вона може сказати чи зробити що-небудь таке, що стане на перешкоді (якщо він натрапить на якусь рятівну ідею) здійснення планів, пов’язаних з Сондрою.
А в цей час Сондра з дачі на Дванадцятому озері писала йому веселі записки про те, що чекає на нього в найближчому часі, коли він приїде. Голуба! вода… білі паруси… теніс… гольф… верхова їзда… катання на автомобілі… Вона про все вже домовилася з Бертіною. І поцілунки, поцілунки, поцілунки…
РОЗДІЛ XLII
Два листи, які Клайд одержав одночасно, ще більше ускладнили становище.
«Пайн-Пойнт, 10 червня
Клайді, маленький!
Як поживає моя крихітка? Все гаразд? Тут просто чудово. Приїхало багато народу, і з кожним днем стає дедалі людніше. «Казино» і площадка для гольфа в Пайн-Пойнті відкриті, і там теж безліч народу. Зараз Стюарт і Грент на своїх човнах вирушають на озеро, — мені чути, як стукотять мотори. Не затримуйтеся, любий, і приїжджайте якнайскоріше. Тут так хороше, що й описати не можна, їздимо верхи по зелених лісових дорогах, купаємося, щодня з четвертої години танцюємо в «Казино». Щойно чудесно прокаталася на своєму Діккі і після сніданку знову помчу — відвезу листи на пошту. Бертіна сказала, що напише Вам сьогодні чи завтра і запросить на будь-яку неділю чи на будь-який інший день, отже, коли Сонда напише «приїжджайте», Ви одразу ж приїдете, чуєте? А і о Сонда вас покарає, гидкий, милий хлопчику!
Напевно, хлопчик багато працює на цій гидкій фабриці? А Сонда хоче, щоб він був тут… Ми б їздили і верхи, і на автомобілі, і плавали б, і танцювали… Не забудьте захопити сзою тенісну ракетку і битки для гольфа. При «Казино» шикарні площадки.
Сьогодні вранці, коли я каталася на Діккі, якась пташка вилетіла у нього з-під ніг. Він злякався і побіг, і Сонду всю схльостало гілками. Клайдові шкода бідної своєї Сонди?
Сонда пише сьогодні безліч усіляких писульок. Після сніданку вона поїде і пошле їх, а потім Сонда піде в «Казино» з Бертіною і з Ніною. А Клайд не хотів би піти з нами? Ми б потанцювали «Тодді». Сонда дуже любить цю пісеньку. А тепер їй треба вдягатися. Завтра напишу ще, гидкий хлопчику! А коли вам напише Бертіна, відповідайте зразу ж. Бачите, скільки я тут понаставила крапок? Це поцілунки. Великі й маленькі. Усе для гидкого хлопчика. Пишіть Сонді щодня, і вона теж писатиме.
Цілую багато разів».
На цього листа Клайд відповів палко, в такому ж дусі і в ту ж годину, як одержав його. Та майже чи не з тією самою поштою, принаймні того ж дня, надійшов лист від Роберти:
«Більц, 10 червня
Дорогий Клайд,
Я вже приготувалася лягти спати, але хочу ще написати тобі кілька рядків. Поїздка була така стомлююча, що я тепер майже хвора. Перш за все, як ти знаєш, мені не дуже хотілося їхати одній. Я страшенно розстроєна і непокоюся про все, хоч і кажу собі, що тепер у нас усе вирішено, і ти приїдеш по мене, як обіцяв».