І вона відійшла, сказавши йому поглядом: «Ми розуміємо один одного…»
А потім у цьому темному куточку, де ніхто їх не бачив, вонгї обхопила його голову руками і гаряче поцілувала в губи. Перше ніж закінчився вечір, їм удалося піти від усіх, і вони бродили, обійнявшись, стежкою вздовж берега при місячному світлі.
— Сондра така рада, що Клайд тут! Вона так скучила!
Вона гладила його волосся, а він цілував її,— і раптом, згадавши про похмуру тінь, яка роз'єднувала їх, поривчасто, з відчаєм стиснув її в обіймах.
— Моя люба, маленька дівчинко, — вигукнув він, — моя чарівна, чарівна Сондра! Коли б ви тільки знали, як я кохаю вас, коли б ви знали! Як би я хотів розповісти вам усе. Як би я хотів…
Але він не міг розповісти — ні тепер, ні потім — ніколи. Як би він насмілився сказати їй хоча б слово про похмуру перепону, що стояла між ними? Сондра з її вихованням, засвоєними нею поняттями про кохання і шлюб ніколи не зрозуміє його, ніколи не погодиться принести так багато в жертву коханню, хоч би як любила його. Вона одразу залишить його, кине, — і який жах відіб’ється в її очах!
Однак тепер, коли він стискав її в обіймах, вона, дивлячись в його очі,— від місячного світла в них спалахували електричні іскорки, — в його бліде, напружене обличчя, вигукнула:
— Клайд так дуже кохає Сондру? Милий хлопчик! Сондра теж його любить, дуже! — Вона обхопила його голову обома руками і почала швидко і палко цілувати. — І Сондра не відмовиться від свого Клайда. Нізащо. Тільки почекайте—і побачите. Тепер що б не сталося — все дрібниці! Може, це буде нелегко, але Сондра не залишить Клайда! — А потім враз діловим тоном — це було так характерно для неї — заявила: — Ну, а тепер ми повинні йти, зразу ж. Ні, більше ніяких поцілунків. Ні, ні! Сондра сказала: ні. Можуть помітити, що нас немає.
І, поправивши зачіску, вона взяла його за руку і побігла назад до дому, саме вчасно, бо назустріч їм ішов Палмер Терстон, який уже шукав її.
Наступного ранку, близько сьомої години, як вона обіцяла, відбулася поїздка на мис Натхнення. Бертіна і Сондра були в яскравочервоних жакетах для верхової їзди, в білих бриджах і чорних чобітках, волосся їхнє вільно розвівалося на вітрі; вони раз у раз мчали вперед, а потім знову поверталися до нього; або ж Сондра весело окликала його, пропонуючи наздогнати їх; або обидві вони, сміючись і розмовляючи, ховалися від нього далеко попереду, між дерев, наче в потайному куточку лісового храму, де він не міг бачити їх. Бертіна, помітивши, як Сондра в ці дні захоплена Клайдом, почала думати, що справа може закінчитися весіллям, якщо тільки не перешкодять родинні ускладнення, а тому сяяла посмішками, вся — втілена привітність; вона дуже люб’язно наполягала, щоб Клайд приїхав до них на все літо, і обіцяла допомагати закоханим, — тоді ніхто не зможе причепитися. І Клайд то тремтів від захвату, то враз хмурнішав, мимоволі повертаючись до думки, яку підказало йому газетне повідомлення, — і все ж боровся з нею, намагаючись відкинути її.
В одному місці Сондра повернз'ла стрімкою стежкою вниз до джерела, яке пробивалося серед моху і каміння в тіні дерев.
— Сюди, Клайд, — покликала вона. — Джеррі знає дорогу, він не посковзнеться. Випийте води! Кажуть, той, хто нап'ється з цього джерела, скоро знову повернеться сюди.
І коли він зскочив з сідла, вона сказала:
— Я хочу вам сказати одну річ. Якби ви бачили вчора ввечері мамине обличчя, коли вона почула, що ви тут! Звичайно, вона не може знати напевно, що я просила запросити вас, — адже вона думає, що це Бертіна вами цікавиться. Я її в цьому переконала. Але все-таки мені здається, вона підозрює, що і я до цього причетна, і це їй дуже не подобається. Та вона нічого не може додати до того, що сказала раніше. А я зараз поговорила з Бертіною, і вона згодна допомагали мені, чим тільки може. Але нам треба бути надзвичайно обережними, бо коли мама почне надто багато підозрювати, то я навіть не знаю, що вона може зробити… може вирішити зразу ж виїхати звідси, щоб мені не можна було бачитися з вами. Розумієте, вона не допускає й думки, що я можу зацікавитися кимось, хто їй не подобається. Ви знаєте, як це буває. Вона і з Стюартом так. Але ви будьте обережніші і удавайте, що я вас дуже мало цікавлю, особливо коли поблизу є хто-небудь з наших, — і тоді, мабуть, вона нічого не стане розпочинати, — принаймні зараз. А потім, восени, коли ми повернемося до Лікурга, все буде інакше. Я вже буду повнолітня, і тоді подивимося! Я ще досі нікого не кохала, але вас я люблю і не відмовлюся від вас — отак! Не хочу. І вони не зможуть мене примусити, нізащо!