І слідчий докладно переказав свідчення цих людей про їх випадкову зустріч з Клайдом.
— Так, так! — раз по раз вигукував, прокурор, глибоко зацікавлений.
- І ще одно, Орвіл, — провадив далі слідчий. — Я доручив Ерлу довідатись по телефону в Бухті Третьої милі — у хазяїна гостиниці, поштмейстера і тамтешнього начальника поліції, але того юнака начебто бачив тільки один чоловік. Це капітан пароплава, що ходить між Бухтою Третьої милі і Шейроном, — капітан Муні, ви, напевне, його знаєте. Я звелів Ерлу викликати і його. Як він каже, в п’ятницю вранці, приблизно о-пів на дев’яту, саме тоді, коли його «Лебідь» вирушав у перший рейс до Шейрона, цей самий молодий чоловік або хтось дуже схожий, як видно з опису, сів на пароплав і взяв квиток до Шейрона. Він був з чемоданом і в кепці, а коли ті троє зустріли його в лісі, на ньому був солом’яний капелюх. Капітан каже, що це дуже красивий хлопець. Стрункий, гарно вдягнений, на вигляд — він належить до вищого товариства. Тримався окремо від усіх.
— Так, так, — зауважив Мейсон.
— Я доручив Ерлу подзвонити в Шейрон, розпитати кого тільки можна, чи не бачили там такого приїжджого. Правда, там його, очевидно, ніхто не пригадав, — принаймні до вчорашнього вечора, коли я виїздив, відомостей не було. Але я розпорядився, щоб Ерл по телеграфу повідомив його прикмети в усі тутешні гостиниці, дачні місцевості і на залізничні станції, тож якщо він де-небудь у цих краях, його швидко розшукають. Я вважав, що ви схвалите мої дії. А тепер, коли ви дасте мені ордер, я доставлю вам той чемодан в станції Ган-Лодж. У ньому можуть бути такі речі, про які нам слід знати. Я сам по нього поїду. І потім я б хотів сьогодні ж побувати на озері Грасс, у Бухті Третьої милі і в Шейроні, якщо встигну. Подивлюсь, що там ще можна виявити. Але боюсь, Орвіл, що тут таки убивство. Подумайте, він привіз її спершу в гостиницю на озеро Грасс, а потім на Біг-Бітерн і записався під різними іменами! Її чемодан залишив на станції, а свій узяв з собою! — Тут Хейт значуще похитав головою. — Ви ж розумієте, Орвіл, порядні люди так не роблять. Одного не збагну, як її батьки дозволили їй поїхати з цим чоловіком, не дізнавшись спершу, що він собою являє.
— Це правда, — тактовно погодився Мейсон.
З пекучою цікавістю він думав про те, що поведінка цієї дівчини, як видно, була зовсім не бездоганна. Незаконне співжиття! І звичайно, з якимсь багатим молодим городянином, десь з півдня. Якої популярності, якого становища може досягти він, Мейсон, у зв’язку з цією справою! Він рвучко підвівся, відчуваючи приплив енергії. Хоч би тільки йому спіймати цього осоружного злочинця! Таке жорстоке вбивство, звичайно, викличе вибух обурення. А тут серпнева конференція, висування кандидатів! І осінні вибори!
— Нехай мене повісять! — вигукнув він; присутність Хейта, людини віруючої і статечної, змусила його утриматись від міцнішого вислову. — Ми напевне напали на слід чогось дуже серйозного, Фред. Я просто впевнений у цьому. На мою думку, тут поганаі історія — мерзенний злочин. Насамперед, я гадаю, треба зв'язатися по телефону з Більцем і дізнатись, чи є там сім’я Олден і де саме вони живуть. Автомобілем навпростець до Більца якихось миль п’ятдесят або і менше. Правда, дорога препогана, — додав він. — Бідна жінка! Я просто боюся зустрічі з нею. Звичайно, це буде дуже тяжко…
Він покликав Зіллу і попросив перевірити, чи живе в околицях Більца Тайтус Олден і як його знайти. Потім додав:
— Але спочатку викличте сюди Бертона (Бертон Берлей, його помічник, виїхав з міста на суботу і неділю). Він буде вам корисний, Фред, якщо доведеться віддати будь-яке розпорядження тощо, а я поїду до цієї бідолашної жінки. І буду вам дуже вдячний, якщо ви пошлете Ерла по чемодан. А я привезу сюди батька дівчини, щоб встановити її особу. Але тільки, поки я не повернусь, нікому ні слова — ні про лист, ні про те, що я поїхав у Більц, розумієте? — Він потиснув руку приятелеві.— А зараз, — провадив він далі трохи пишномовно, вже радіючи наперед з своєї ролі у великих подіях, — я мушу подякувати вам, Фред. Я вам дуже вдячний і ніколи цього не забуду, повірте. — Він подивився старому другові просто у вічі.— Все це може для нас обернутися краще, ніж ми думаємо. Мені здається, це найбільша, найсерйозніша справа за весь час моєї служби, і якщо ми зуміємо швидко та успішно розібратися в ній до осінніх виборів, це все нам стане дуже в пригоді, як на вашу думку?