— Так, так.
— Ну, тепер у нашій волі залишити у нього в руках фотографічний апарат або не залишати, — це як ви знайдете зручним.
— Так, тепер мені ясно.
— Словом, з апаратом чи ні, він — або, може, вона — робить якийсь необережний порух, саме так, як він розповідає,— або просто через те, що вони обоє встали, — тут човен перекидається, і чи
Клайд завдає Роберті удару чи ні,— це як вам завгодно, — але, якщо так, то, звичайно, ненавмисне.
— Розумію, розумію, чорт забери! — вигукнув Белнеп. — Прекрасно, Рубен! Чудово! Просто знаменито!
— І борт човна ударяє її, і його теж — злегка, розумієте? — провадив далі Джефсон, захоплений своїм хитромудрим планом; він не звернув ніякої уваги на цей вибух захвату. — Удар злегка приголомшує його.
— Розумію.
— Він чує її крики і бачить її, але він сам трохи приголомшений, розумієте? А коли він уже отямився і хотів допомогти їй…
— Її вже немає,— спокійно закінчив Белнеп. — Потонула. Розумію.
— А тут усі ці підозрілі обставини, фальшиві записи… А вона вже загинула, і він однаково більше нічого не може зробити для неї… І ви розумієте, її родичам навряд чи буде приємно дізнатись, що вона була вагітна…
— Ясно.
— І тому він, переляканий, тікає. Він же по природі своїй боягуз— ми це будемо доводити зразу ж. Він неодмінно хоче зберегти хороші відносини з дядьком, зберегти своє становище серед товариства. Хіба цим не можна все пояснити?
— На мою думку, це дуже непогано все пояснює. Справді, Рубен, я думаю, що це дуже вдале пояснення, і поздоровляю вас. Навряд чи можна сподіватися знайти що-небудь краще. Якщо це не приведе до виправдання або до розбіжностей серед присяжних, то принаймні він матиме, скажемо, двадцять років тюрми, — як ви думаєте? — Дуже задоволений, Белнеп підвівся і, захоплено поглянувши на свого довгого і худого колегу, додав — Чудово!
А Джефсон тільки незворушно дивився на нього голубими очима, схожими на дзеркальний тихий вир.
— Але ви, звичайно, розумієте, що це означає? — сказав він спокійно і лагідно.
— Що він повинен буде давати показання під присягою, як свідок? Звичайно, звичайно. Прекрасно розумію. Але це його єдиний шанс.
— Боюсь, що він здаватиметься не дуже серйозним і впевненим у собі свідком. Він надто нервовий і вразливий.
— Так, знаю, — швидко сказав Белнеп. — Його легко залякати. А Мейсон наскакуватиме на нього, мов скажений бик. Але ми підготуємо його до цього, — як слід вимуштруємо. Змусимо його зрозуміти, що це для нього єдина можливість врятуватись, що від цього залежить його життя. Будемо муштрувати його протягом усіх цих місяців.
— Якщо він не зуміє цього зробити, він загине. Якби тільки ми могли якось додати йому хоробрості, навчити його, як треба поводитись! — перед спрямованим кудись у простір поглядом Джефсона, здавалось, постав зал суду і на місці для свідків — Клайд лице в липе з Мейсоном. Потім Джефсон узяв листи Роберти (точніше, копії, передані Мейсоном). — Якби тільки не це! — сказав він, зважуючи їх на долоні, і закінчив похмуро — Прокляття! От справа! Але ми ще не розбиті, нічого подібного! Ми ще й не починали боротись! І вже у всякому разі це принесе нам популярність. Так, до речі,— додав він, — один мій знайомий хлопчак сьогодні вночі спробує відшукати в Біг-Бітерні потонулий апарат. Побажайте мені успіху.
— Як же не побажати! — от усе, що відповів Белнеп.
РОЗДІЛ XVII
Скільки боротьби і хвилювань викликає справа про убивство! Брукхарт і Кетчумен заявили Белнепу і Джефсону, що вважають план Джефсона «мабуть, єдиним виходом із становища», але що при цьому слід якнайменше посилатися на Гріфітсів.
І одразу ж пани Белнеп і Джефсон передали в пресу попереднє повідомлення, складене в такому дусі, щоб показати свою впевненість у тому, що Клайд невинуватий; насправді він — жертва наклепу, юнак, якого зовсім неправильно зрозуміли; наміри і вчинки його щодо міс Олден так само відрізняються від усього, що закидає йому Мейсон, як біле від чорного. Був тут і натяк на те, що непристойна квапливість прокурора, який вимагає скликання надзвичайної сесії Верховного суду, можливо, викликана міркуваннями скоріше політичного, ніж суто юридичного порядку. Бо інакше навіщо така квапливість? Особливо тепер, коли в округу наближаються вибори? Чи не мають часом наміру деякі особи або група осіб скористатися з результатів цього процесу в інтересах власного політичного честолюбства? Пани Белнеп і Джефсон сподіваються, що це не так.