— Це становить долар і п'ять центів.
— Так, сер.
— А потім ви переночували там у гостиниці,— скільки з вас за це взяли? П’ять доларів, так?
— Так, сер.
— І потім ви купили сніданок, який узяли з собою на Біг-Бітерн?
— Так, сер. Він коштував центів шістдесят.
— А скільки вам коштувала дорога до Біг-Бітерну?
— Ми їхали поїздом до Ган-Лодж — це долар, і звідти автобусом до Біг-Бітерну — ще долар.
— Я бачу, ви непогано пам’ятаєте ці цифри. Та це і природно. У вас мало було грошей, і доводилось враховувати свої витрати. А скільки вам потім коштував проїзд від Бухти Третьої милі до Шейрона?
— Сімдесят п’ять центів.
— Ви ні разу не пробували підрахувати загальну суму?
— Ні, сер.
— Може, зараз підрахуєте?
— Але ж ви вже, напевно, і самі підрахували?
— Так, сер, підрахував. Виходить двадцять чотири долари і шістдесят п’ять центів. А ви сказали, що витратили двадцять доларів. Маємо різницю в чотири долари шістдесят п’ять центів. Як ви це поясните?
— Ну, мабуть, я щось не дуже точно згадав, — сказав Клайд, роздратований цими дріб'язковими підрахунками.
Але тут Мейсон лукаво і лагідно спитав:
— Ага, Гріфітс, я і забув, — скільки коштував прокат човна на Біг-Бітерні?
Він довго і старанно готував цю пастку і тепер нетерпляче ждав, що відповість Клайд.
— Е… м-м… тобто… — невпевнено почав Клайд.
Він згадав, що на Біг-Бітерні не поцікавився довідатись про ціну човна, бо знав, що ні він, ні Роберта не повернуться. І тільки тепер уперше випливло це питання.
А Мейсон, розуміючи, що спіймав його, швидко перепитав:
— Ну, що ж?
І Клайд відповів навмання:
— А, згадав, — тридцять п'ять центів на годину, так само, як і на озері Грасс, — це мені човняр сказав.
Але* він надто поспішив. Він не знав, що в резерві у Мейсона є човняр, який повинен засвідчити, що Клайд не питав його про ціну, і Мейсон провадив далі:
— Он воно що! Отже, це вам човняр сказав?
— Так, сер.
— А ви забули, що навіть і не спитали про це човняра? Човен коштував зовсім не тридцять п'ять центів на годину, а п'ятдесят. Але, певна річ, ви цього не знаєте, бо ви дуже поспішали відчалити і зовсім не мали наміру повертатися і платити за цей човен. Саме через це ви й не спитали про ціну. Зрозуміло, так? Тепер пригадуєте? — Тут Мейсон узяв рахунок, одержаний від човняра, і помахав ним просто перед носом Клайда. — Човен коштував п'ятдесят центів на годину, — повторив він. — На Біг-Бітерні за човен беруть дорожче, ніж на озері Грасс. Але я хочу знати, як вийшло, що ви, знаючк так добре усі інші ціни, — ви це нам щойно довели, — зовсім не обізнані саме з цією цифрою? Що ж, вирушаючи з міс Олденна озеро, ви: не подумали, скільки вам коштуватиме це катання на човні з полудня до вечора?
Ця. раптова і запекла атака зразу збентежила Клайда. Він крутився, совався, судорожно ковтав слину і дивився на підлогу, не наважуючись-;глянути на Джефсона, який випустив з уваги можливість такого запитання.
— Ну, — гримнув Мейсон, — дасте ви мені якесь пояснення з цього приводу? А вам самому не здається дивним, що ви можете згадати всі статті своїх витрат, усі без винятку, — але тільки не цю?
І знову всі присяжні, напружено чекаючи, подалися вперед. І Клайд, помітивши їх нетерплячу і явно підозріливу цікавість, нарешті, відповів:
— І справді, навіть не уявляю собі, як я це забув.
— Ще б пак! Звичайно, не уявляєте собі! — фиркнув Мейсон.—
Людина, яка замислила вбити дівчину на відлюдному озері, мусить думати про безліч речей, — не дивно, коли ви й забули дещо. Однак ви не забули спитати касира, скільки коштує квиток до Шейрона, коли прийшли в Бухту Третьої милі,— вірно?
— Не пам’ятаю, чи питав я про це.
— Зате він пам’ятає. Він посвідчив це. Ви не забули довідатись про ціну кімнати на озері Грасс. Ви спитали там і про вартість прокату човна. Ви навіть спитали, скільки коштує проїзд на автобусі до Біг-Бітерну. Який жаль, що ви не подумали спитати, скільки коштує прокат човна на Біг-Бітерні! Вам не довелося б зараз так хвилюватися через це, правда?
І тут Мейсон подивився на присяжних, немов кажучи: «Самі бачите!»
— Напевно, я просто не подумав про це, — повторив Клайд.
— Вичерпне пояснення, на мою думку, — ущипливо зауважив Мейсон і потім чимдуж помчав далі:—Треба гадати, ви навряд чи пам’ятаєте і витрату в тринадцять доларів двадцять центів на сніданок в «Казино» дев’ятого липня — на другий день після смерті Ро-берти, — так, чи що?
Мейсон був драматичний, швидкий та напористий і не давав Клайдові часу ні подумати, ні хоч би отямитись. При цьому його запитанні Клайд мало не підскочив: він і на думці не мав, що Мейсон знає про той сніданок.