Справді, це була сильна, хоч і казуїстична оборонна промова, досить значуща, з багатьма позитивними якостями.
А потім Мейсон, палко переконаний, що Клайд наймерзенніший і найхолоднокровніший убивця, витратив цілий день на те, щоб розплутати «павутиння брехні і безпідставних тверджень», якими оборона сподівалась відвернути увагу присяжних від нерозривного, невідхильного ряду переконливих та обгрунтованих доказів, які доводили, що цей «цілком дорослий мужчина» воістину «негідник і убивця». Протягом довгих годин Мейсон заново перебирав показання різних свідків. І ще цілі години він витратив на те, щоб огудити Клайда і знову переказати скорботну оповідь страждань Роберти, так що знову мало не довів і присяжних, і публіку до сліз. І Клайд, сидячи між Белнепом і Джефсоном, вирішив у думці, що присяжні ні в якому разі не виправдають його через усю цю безліч так майстерно і зворушливо поданих доказів.
І потім Оберуолцер з височини свого суддівського крісла виголосив напутнє слово присяжним:
— Джентльмени! По суті всякі докази є в якійсь мірі побічними, чи то будуть факти, що вказують на винуватість, чи свідчення очевидців. Адже й самі свідчення очевидців залежать від обстановки.
«Якщо деякі з істотних фактів даної справи заперечують імовірну винуватість підсудного і говорять на його користь, то ваш обов’язок, джентльмени, взяти ці факти до уваги.
«Слід пам’ятати, що докази не можуть бути поставлені під сумнів і відхилені тільки через те, що вони — побічні. Нерідко вони можуть бути надійніші і вірогідніші, ніж прямі докази.
«Тут багато говорилося про мотиви злочину і про їх значення в даній справі, але вам належить пам’ятати, що визначення цих мотивів аж ніяк не є необхідним і не є істотним для винесення обвинувального вироку. Мотиви ці можуть мати значення обставини, що допомагає встановити наявність злочину, але доводити їх існування зовсім не обов’язково.
«Якщо присяжні прийдуть до висновку, що Роберта Олден випадково, мимовільно упала за борт і підсудний не спробував її врятувати, це ще не означає винуватості підсудного, і тоді слід визнати, що він не винуватий. З другого боку, якщо присяжні прийдуть до висновку, що при даних обставинах підсудний тим чи іншим чином навмисне викликав цю згубну випадковість або сприяв їй, завдавши Роберті Олден удару чи як-небудь інакше, тоді треба визнати його винуватцем.
«Я не наполягаю, щоб ви неодмінно винесли одноголосне рішення, але я радив би кожному з вас не проявляти надмірної упертості і незговірливості, якщо після ретельних міркувань він визнає, що помилявся».
Так урочисто і повчально суддя Оберуолцер напучував присяжних з висоти свого суддівського крісла.
Коли він закінчив, — це було о п’ятій годині дня, — присяжні підвелися і пройшли на нараду. І зразу ж, перш ніж публіці було дозволено залишити зал суду, Клайда знову відвели до тюрми: шериф увесь час боявся, що підсудний може зазнати нападу. П’ять тривалих годин Клайд перебував в очікуванні: він то крокував уперед і назад, уперед і назад по своїй камері, то удавав, що читає або відпочиває, а Краут і Сіссел, яким різні репортери дали «на’ чай», щоб дістати відомості про те, як він усе це переносить, нишком намагалися триматися якнайближче і спостерігали за ним.
А тим часом суддя Оберуолцер, Мейсон, Белнеп і Джефсон зі своїми помічниками та друзями обідали в різних кінцях бріджбур-зького готелю «Сентрал» і, потягуючи вино, щоб заспокоїти своє нетерпіння, чекали, поки присяжні домовляться між собою; і всі від щирого серця бажали, щоб вирок, хоч яким би він був, ухвалили якнайшвидше.
А тим часом дванадцять чоловік — фермери, клерки, торговці — для очистки сумління почали знову перебирати та обговорювати кожну дрібницю, про яку говорили Мейсон, Белнеп і Джефсон. Та з усіх дванадцяти тільки один— аптекар Семюел Апхем (він був політичним противником Мейсона, і до того ж на нього справив велике враження Джефсон) — співчував Белнепу і Джефсону. Через це він робив вигляд, що сумнівається в незаперечності доводів Мейсона, поки, нарешті, проголосувавши п’ять раз підряд і не дійшовши одностайності, решта не пригрозили йому викриттям та загальним обуренням і знущанням, бо їх не оберешся, якщо присяжні забаряться з вироком.
— Ми вас виведемо на чисту воду, так і знайте! Так просто це вам не минеться. Публіка точно дізнається про ваші погляди щодо цього!