Вона красномовно зарухала стегнами. Ми знову разом розсміялися. У вбиральні вже добряче смерділо травою…
У двері постукала матуся Же-Же, і я взяла у неї пакунок з одягом.
— Ну от, можете переодягатися. Не заважатиму… Ви ще вийдете до гостей?
— Ні. Ні… — серйозно сказала Вероніка. — Прощання буде занадто сумним. А я не люблю нічого сумного. Вони про це знають. Чао-чао!
Я уважно поглянула на неї.
— Чекаєш на пораду? — запитала вона. — Спробуй коли-небудь зіграти… — Вона підкинула на долоні скляну кульку, вхопила її і сунула собі в бюстгальтер. — Хоч зараз! Скажи, що думаєш ти.
— Думаю, що у вас надзвичайний голос, — сказала я. — Коли я почула його по радіо, подумала, що так може співати тільки справжня зірка!
Вероніка свиснула, вирячила очі і покрутила пальцем біля своєї скроні:
— Ти здуріла? У мене не було жодного запису! Це коштує шалених грошей! До того ж, це був експромт, а не пісня… Так, набір слів…
До речі, я теж страшенно вперта і тому, напружившись, так-сяк проспівала те, про що йшлося далі:
— Маячня! — вигукнула Вероніка. — Але тепер я впевнена: тобі варто зіграти! Ти дівчинка з необмеженою фантазією. Або… Або з великими тарганами в голові. Розумію, чому мсьє Паскаль обрав тебе. Це — в його стилі. Все, до побачення!
— До побачення…
А що я могла сказати?..
Вероніка вийшла із вбиральні в моїй чорній сукні, котра сиділа на ній чудово. Невже так само вона сидить і на мені, здивовано подумала я…
— Я — диктатор, — говорив мсьє Паскаль, коли я повернулася до застілля. Говорив і посміхався. Коли він так посміхається, його слова здаються цілковитим абсурдом. — Так, я — диктатор за своєю суттю. Якби я не був добре вихованим і чемним, я б силоміць змусив людство бути щасливим! До цього треба привчати, як привчають кошеня ходити до ящика з піском. Спочатку тицяють його носом у купу, яку воно наклало на паркеті, а потім кидають у коробку з теплим м’яким пісочком… Воно відчуває різницю і…
Побачивши мене, він увірвав свою проповідь і посунув свій стілець від столу:
— Що ж, панове, ми зіграли. Мені вже час лягати, я людина немолода. А ви собі розважайтесь далі. Налийте всім по останній, пані Голко!
Я знову взялася обходити публіку і розливати вино. Місце Вероніки залишалось порожнім, але я наповнила і її келих. Здається, всім це сподобалось…
Мені було ніяково залишатися в цьому товаристві без старого мсьє, і, коли він підвівся і вийшов, кивнувши всім головою, поквапилася запитати, чи потрібна моя допомога, чи можу я так само залишити їхнє приємне коло. Здається, це всім було байдуже. Крім Іванка-Джона. Він так само зазбирався іти слідом за мною. Ми випили «по останній». Я відчула, що з мене досить… Іванкові довелося взяти мене під лікоть… Таким от чином ми опинилися на вулиці під деревами.
— Як сприймати те, що тут відбувається? — запитала я, притуляючись до стовбура.
— Просто, — сказав він. — А хіба тут щось відбувається? — Він обвів рукою темний простір подвір’я. — Тут спокій. Це містечко ніби перевалочний пункт… Ніхто з тих, кого ви бачили сьогодні, не збирається поховати себе під цими деревами. І мсьє Паскаль це чудово розуміє. Я поки що викладаю в місцевій школі літературу…
— Поки не витягнете свою кульку? — посміхнулася я.
— Так, — тихо відповів він.
— Хіба можна ставитися до цього серйозно? А якби старий мсьє запропонував вам «російську рулетку», ви б так само погодились?
— Не знаю…
Я вже ледь трималася на ногах і тому почала повільно з’їжджати вниз по стовбуру. Мені кортіло лягти на охайно підстрижений газон. Іванко-Джон підхопив мене під пахви.
Ми цілувались.
Так довго, що в якусь мить я помітила на небі тонку рожеву смужку… Не пам’ятаю, як я опинилася у своїй кімнаті. Зовсім не пам’ятаю. Можливо, ми опинилися там разом?
Але коли вранці я прискіпливо оглянула своє ліжко, друга подушка виявилася не зім’ятою…
11
…Я брешу, брешу.
Чому я увесь час брешу? Передусім — самій собі? Чому я намагаюся виглядати цинічною, саркастичною, чому я дивлюся на світ, ніби знаходжусь «під кайфом»? Власне, так поводились більшість із моїх знайомих. Хоча під спущеними рукавами їхніх сорочок були приховані сліди від порізів. Метафоричних чи справжніх. Не має значення!