Выбрать главу

Трохи далі живуть Майкл Дуглас, Мія Ферроу, Дастін Гофман.

Парк. Нін, дощ… Еклектика. Простір. Чарівний хаос…

Ранок. Дощ. П’ята авеню… Чотири години пошуків зворотного шляху: «Медісон авеню», «Лексингтон авеню», 46 стріт, а мені потрібна 72-а… Увесь час йшла в протилежний бік. Дощ. Увесь час — дощ.

Повертаюся через парк — він зовсім порожній. Тільки на лавах сплять під коробками бомжі. У кожного з них — своя територія, яку він має прибирати щоранку: якщо живеш у цьому «квадраті», ніхто тебе не чіпатиме, але — маєш прибирати довкола свого картонного будиночка за іншими.

Нічний Бродвей. Мережа театрів. Мюзикли. Вебер. «Привид опери»…

Ріка на сцені, вогники, що виринають з туману і перетворюються на театральні канделябри..

Та-та-тата-та-та…

Місце, де стояли «близнюки», розчищене і підготовлене до нового будівництва.

Гарлем. «Чорні блюзи» Летстона X’юза:

«Втомився, втомився, втомився. Втомився я вже зранку… Мабуть, пора помирати…»

— Що таке американська мрія? — питаю на одній вечірці.

— Вона така, якою кожен її уявляє. Залежно від того, хто ти є і чого хочеш…

Занадто розпливчасто, як на мене.

— Це — мрія про свободу… І… про те, аби кожна родина могла поставити на святковий стіл курку.

Це вже ближче до конкретики.

— А я мрію виграти в лотерею купу грошей. І — не працювати!

Я теж…

На шляху в Огайо — містечко Париж. Зупиніть авто, крейзі Бобе (старий водій, «Іван Сусанін», що завозив мене туди, куди не ступала нога людська), я зійду!

…Луїсвілль. Цинциннаті.

Мене починають дратувати наглухо зачинені вікна готелів. Тільки — кондиціонер. А якщо я хочу ковтнути свіжого повітря?! Скляні стіни. Скляне життя…

Порожні вулиці. Чорнобиль. Тихо. Немає дітей, що бавляться на вулиці, — усе винесено за місто. На подвір'я картонних будиночків.

Вечеря в родині мистецтвознавця Рона. Тигрові креветки, баранячі реберця, сир у сиропі шовковиці, хрусткі млинці з м'ясом, телячі тефтелі, саморобні чіпси. Купа людей з усієї околиці. «Ми так хвилювалися, — пояснює мачо Рон, — що покликали всіх своїх друзів для підтримання бесіди!» Гарна, жива вечірка. Я дарую окуляри подрузі Рона — Лізі. Безлад. Віскі…

Все одно прокидаюсь о п'ятій двадцять сім…

Дивлюсь у вікно. Варю каву…

* * *

…Кентаккі. Саме КентАккі, а не Кентуккі, як говорять у нас! З Цинциннаті довелося замовити авто, адже до ферми в сусідньому Огайо, на якій призначена «дружня вечірка на пленері», без надійного водія дістатися неможливо.

Ми виїхали на мальовничий пагорб, потім спустилися в долину і знову — пагорб. І так кілька разів — американські гірки на лоні природи. Долини і пагорби оточував ліс.

— Це — приватні володіння. Зараз доїдемо, — заспокоїв мене шофер і невдовзі вивіз на відкритий майданчик, охайно засіяний рівною — одна в одну — ніби пластиковою, травою.

Біленький котедж і поставлені колом такі самі білосніжні столики на зеленому живому килимі — все виглядало, як «маєток Барбі».

«О-о! — Хай! — Найс міт… — Хау ар ю… — Вел-вел!»

— Дженіфер…

— Джейк…

— Сьюзен…

— Генрі…

— Чак…

— Елізабет..

— Метью…

їх було багато — з усієї околиці.

Посеред майданчика зі столиками стояло щось на кшталт мангала: у глибокому мідному чані «дозрівала» кукурудзяна каша, а поруч шкварчала велетенська пательня із тушкованим у духмяних приправах м'ясом. Нарешті я побачила нормальну селянську їжу.

Спочатку — святе! — мене нагодували. Я навіть дозволила собі не розмовляти.

Поки добиралася на цю «мистецьку ферму», хазяї так само зголодніли. Було чутно лише щебет пташок і дзеленчання келихів та виделок. А потім прошелестіли шини. Ще один гість…

* * *

Зі спеки перейшли в затишну майстерню — сюди подали каву. Я відчула, що засинаю. Голоси звучали у вухах якось здалеку. Говорили про Дега. Нещодавно Джейк, господар майстерні, придбав на аукціоні один з варіантів «Юної танцівниці». Зі священним трепетом вніс до кімнати маленьку чорну фігурку дівчинки із округлим животиком і зворушливо поставленими у балетному па ніжками. Спідничка та стрічка у волоссі — з тканини. Дуже схожа на оригінал у вашингтонському Музеї мистецтв.

Засперечалися, що таке «кіч», чи є продуктивним сучасний авангард, про національне і космополітичне мистецтво, взаємовпливи культур, про вічну проблему тутешньої інтелігенції — сегрегацію і наслідки ку-клукс-клану і т. ін.