Messere Джироламо ді Бенедетто, один з найуспішніших шовкових виробників у Венеції, а до минулого року ще й голова гільдії, був уже старий, тож вирішив віддалитися від суспільного життя, поринувши у неробство, аби насолодитися кількома роками, що йому лишились. Насправді він і так усе життя прожив у неробстві й лише зараз не грав зі своїми колегами у карти у своїй конторі у гільдії, а натомість займався цим у своєму вельми гостинному палаццо. Messere Джироламо ді Бенедетто мав дві слабини: карти та діти. Певна річ, він не терпів, коли його звали педофілом. Урешті-решт, що лихого у любові до дітей й у тому, щоб час від часу хоч якось підтримувати їх грошима, а надто якщо дитина має бідних батьків?
Ціна, яку правила мадонна Крета, здалася йому доволі високою, але він не заперечив: грошей він мав удосталь, тож якби навіть забажав розтринькати увесь статок, за роки, що мав попереду, — не спромігся. Й попри те, що всі добре знали, що він мав звичку скнарувати, але у таких діткливих питаннях витрати його не відлякували. Вій лише попросив мадонну Крету описати дівчинку. Messere Джироламо ді Бенедетто слухав з відстороненим виглядом, ніби насолоджуючись власними передчуттями. Якби ж то messere Джироламо ді Бенедетто здогадувався, як учинить з ним маленька Нінна, — він би радше помер того ж таки дня.
Як і умовилися з мадонною Кретою, messere Джироламо прийшов до борделю у визначений час. Він завбачливо заявився заздалегідь, щоб пройти непоміченим. Він мусив перечекати кількох перехожих та затриматися через безкінечну розмову двох жінок, які стояли біля входу у крамничку по сусідству. Коли ж вони попрощалися, він ще трохи почекав, натяг на очі капелюха, щоб він кидав тінь на обличчя, й, урешті, повагом зайшов у невеличкий двір.
Дещо зневажливим рухом messere Джироламо відмовився від келиха вина, котрий подала йому мадонна Крета. Йому дуже кортіло. Його зношене серце тріпотіло зараз із юнацьким завзяттям, адже така нагода випадає не щодня. Прихильність до діток уже двічі заводила його на слизьке, двічі його привселюдно звинувачували у вчиненні насилля над дітьми, але попри це, на щастя, за допомогою щедрих «знаків уваги» він умовив своїх викривальників не позиватися з ним. У Венеції плітку-вали чимало про вподобання messere Джироламо. Але мадонна Крета була гарантією втаємниченості. Її справа найперше передбачала стриманість. Саме через це вона майже не мала докорів сумління, отримуючи умовлені двадцять дукатів.
Мадонна Крета провела його в облаштовану для такої нагоди кімнату. Стоячи в одвірку, гостинна господиня запросила messere Джироламо увійти й, перш ніж залишити його наодинці з дівчинкою, увічливо застерегла:
— Насолоджуйтесь, але дивіться не скривдіть її.
Коли messere Джироламо побачив маленьку Нінну, очі його запалали. Усе скидалося на марення, що справдилось, — дівчинка лежала долічерева геть гола. Спочатку messere ледь поплескав її по сідничках і пройшовся вузлуватими старечими пальцями по стегнах. На спину дівчинки впала цівка тягучої слини, він розтер її долонею. Нінна не чинила жодного спротиву й навіть ніжно всміхалася, коли старий у цілковитому захваті посадовив її собі на коліна. Уже чимало років messere Джироламо ді Бенедетто страждав безсиллям, а зараз від цього журливого явища не лишилося й сліду, тож він подумки сказав собі, що маленька Нінна — справжнє диво. Звісно, це була не та ерекція, якою він пишався замолоду, але то було краще, ніж нічого. Взявши дівчинку під пахви, він, ледь здійнявши її, всадовив дівчинку сідницями на свій член, ніяково привідкривши свого плаща, котрий messere Джироламо досі не зняв. Він уже давно так не збуджувався. Нінна, відчувши опуклість, потерлася об неї сідничками, ніби кішечка, розпаливши старого ще більше, котрий нетерпляче розкрив плащ, узяв член у руки й показав його дівчинці. Нінна роздивилася фіолетову штукенцію, яку смикав старий, враз простягла до неї долоні. Ручка у Нінни була така маленька, що не спромоглася навіть обхопити й половини голівки члена.
— Чи не бажаєте поцілувати мого дружка? — спитав чоловік, і Нінна, якій, здається, видалось кумедним те, як «її» клієнт кликав цю штукенцію, усміхнулась, і та посмішка видалася старому відверто сластолюбною. Так, це слушне слово — «сластолюбство», ніколи раніше він не зауважував такої дивовижної схильності у маленьких дівчаток. І дійсно, якби сторонній спостерігав за цією сценою, він би дійшов висновку, що маленька Нінна займається «звабленням стариганів». Як і просив messere Джироламо ді Бенедетто, Нінна наблизила губи до його члена — тепер уже зовсім затверділого й здійнятого дужче, ніж будь-коли, навіть замолоду, — й поцілувала його так, як годувальниця Олива вчила її цілувати щоки донни Сидони, утім, тому вона завжди противилася. Ніби доросла жінка, Нінна заплющила очі й пройшлася губами навколо голівки. Старий сидів, вирячивши очі, тремтячи, як листок. Немовби вигодувана не грудним молоком, а молоком члена — ніхто не вчив її мистецтва реляції — Ніна розтулила рота так широко, як спромоглася, й взяла туди цілком усю голівку. Старий не йняв віри очам своїм.