«Бути Творцем куртизанок — найвище мистецтво, вище, ніж бути парфумером чи навіть алхіміком; достоту як вони, ми поєднуємо найшляхетніші єства з найнижчими, найбільш антагоністичні та найбільш гармонійні».
Массімо Трольо виявив до дівчинки, яку подарувало йому провидіння, надзвичайну зацікавленість. Аби більше ніхто не брав під сумнів, що вона його вихованка, з неї зняли попередній браслет, надягнувши новий, із золота, оздоблений рубінами, де було викарбуване її нове, остаточне ім’я — Мона Софія. Він нечасто зустрічав дівчаток з такою вдачею, розумом, що рано розвився, й рідкісною неповторною красою. У дитячому тільці Мони Софії втілювалися всі путани, таке собі щире єство путани. Але Мона Софія була не вільна від двох великих і, безперечно, таємничих вад, з якими мусить боротися вчитель путан: від любові та насолоди. Ще ніколи раніше Массімо Трольо не бачив стільки безмірної ненависті, яку випромінювала дівчинка; і турбувало його не те, що на нього було спрямоване це почуття, а те, що, як він знав з власного досвіду — й це засвідчував афоризм IX, — «наскільки дівчина схильна ненавидіти, настільки ж вона схильна любити». Бентежило його й інше: не стільки нестача хоч якихось виявів смутку, як здогад, що нечуттєвість Мони Софії — це лише маска, під якою приховано смуток, а що сильніший смуток у дівчини, то палкішою є насолода, яку вона дарує. І, врешті, початкова освіта путан зводиться до заборони кохання та насолоди. Працю провадили довго й терпляче, аби, як не раз уже траплялося, — одного дня невдячна не пішла, закохавшись у якогось чоловіка. Серед інших афоризмів Массімо Трольо були й такі:
— Розбестити важче, ніж виховати.
— Легше замінити одну систему моралі іншою, ніж позбавити людину моральності.
— Виховання на моральних прикладах сприяє вихованню куртизанки.
— Достоту як філософ, учитель куртизанок має бути провідником моральності.
— Для монарха зручніше, коли куртизанки існуватимуть задля грошей, а не задля задоволення.
Теорії Массімо Трольо ґрунтувалися на елліністичних канонах. Афоризми, які з’являлися з-під його пера, були, утім, як і його практика, — зрештою, чому б і ні? — такими самими, як у Арістотелевій «Метафізиці». Його концепція чоловіка та жінки була арістотелівською, як арістотелівським, певна річ, було його бачення відтворення. Він також припадав до арістотелівського джерела, щоб пояснити, як «чоловік з природних причин має бути корисним жінці». У розділі «Про жахливу природу жінок» він пише: «Як навчав Арістотель: чоловіча сперма є єство, сутнісна можливість перетворити певну можливість на майбутнє живе створіння. Чоловік несе у своєму сімені дух, форму, особистість, себто kinesis, створюючи з речі живу матерію. Чоловік, зрештою, — це той, хто наділяє річ душею. Сім’я несе рух, котрий йому передає його родитель, воно є втіленням ідеї, що відповідає формі самого родителя, але не передбачає передання матерії з боку чоловіка. За ідеальних обставин майбутнє живе створіння ототожнюватиметься з батьком. Жінка надає матеріальне підґрунтя, як-от її кров, тілесність, плоть, яка старіє, в’яне та вмирає. А сутність душі є незмінно чоловічою. Як навчав Учитель, народження дівчинки завжди — наслідок слабкості батька чи то через хворобу, старість чи занадто раннє зачаття.
Жінка завжди наділяє матерією, а чоловік — творчим началом; насправді для нас це функція, яка відповідає кожному з них, — тобто бути самкою та самцем. Необхідно також, щоб самка надала тіло, певну кількість матерії, але для самця це не обов’язково, щоб інструменти існували у витворах, які вони створюють, як у них немає того, хто їх створює».
І це аж ніяк не єдине міркування Массімо Трольо щодо зачаття, до всього він писав і так — і завжди під інтелектуальним заступництвом Арістотеля — власне про генеалогію створіння: «Сім’я містить форму та можливості», «Сім’я — це не частина плоду, що створюється, достоту як жодна частка не переходить від столяра до виробу, який він створює, щоб поєднатися з деревом, так само жодна частка сімені не має змоги змішатися з ембріоном». І засвідчує це таким прикладом: «Музика — це не інструмент, а інструмент не є музика. Але музика тотожна задуму автора, що передував їй».
Отже, суть теорії Массімо Трольо полягає ось у чому: власність — батьківська влада, право володіти спадщиною частини творця, тобто батька. Позаяк метою Арістотеля було лише створення нового підтвердження грецького права.
Жінка, за його теорією, лише прах, сутність якого — це кров, що виходить раз на місяць: неочищена рідина, нечиста, необроблена, інертна та аморфна, але, безперечно, торкнута духом kinesis свого слабкого родителя.