Приворотне зілля
Повернувшись до Падуї, Матео Колон здебільшого проводив час, зачинившись у своїй кімнаті. Залишаючи помешкання хіба задля обов’язкової меси та занять в анатомічній залі. Візити потай до покійницької стали нечастими, а згодом узагалі зійшли нанівець. Мерці більше не цікавили його зовсім. Зачинившись у кімнаті, він лише те й робив, що знову гортав старовинні фоліанти з фармакології. Коли він виходив у ліс неподалік абатства, йому вже байдужі були свіжі трупи тварин, на які вказував йому Леонардіно. Незабаром анатом обернувся на некривдну травоїдну тварину. Він зробився фармацевтом. Тягав чували з безліччю трав, які ретельно класифікував, розподіляв на групи, а потім готував з них настоянки.
Матео Колон вивчав властивості мандрагори та беладонни, цикути та селери й дізнався, як ці рослини діють на різні органи. Це був небезпечний задум, оскільки межа, що відділяла фармацевтику від чаклунства, безсумнівно, була досить розпливчастою. Беладонна привертала увагу і медиків, і ворожбитів. Древні греки називали її atropa — негнучка, — приписуючи рослині властивість продовжувати чи урізати життя. Італійцям вона була відома, флорентійські пані використовували сік беладонни, щоб розширити зіниці, надаючи поглядові замріяності, котра — ціною більш-менш постійної сліпоти — наділяла їх незрівнянною принадністю. Матео Колон знався на галюциногенних властивостях чорної блекоти, особливості якої описали ще понад дві тисячі років тому в єгипетських папірусах і про котру Альберт Великий писав, що її використовують чорнокнижники, щоб замовляти демонів.
Він приготував сотні відварів, формули яких було ретельно занотовано, й почав ночами навідуватися до найогидніших борделів Падуї, обвішаний пляшечками. Матео Колон мав на думці не надто вигадливу мету: створити речовину, за допомогою якої він зміг би завоювати мінливу жіночу прихильність. Певна річ, існувало безліч відварів, які всього за декілька дукатів вміла зварити навіть ворожка-початківка. Але він ще не з’їхав з глузду. Поза тим, він закінчив фармацевтичний факультет. Він чудово знався на властивостях усіх рослин, адже читав Парацельса, давньогрецьких медиків та арабських травників.
Серед його нотаток були такі: «Переконатися у дієвості препаратів можна, коли вони потрапляють через рот до травної системи. Часом дієвим є протирання шкіри, хоча це більш марудний спосіб, а результат набагато менш явний та стійкий. Також можна вводити препарати через анальний отвір, хоча у цьому випадку можливі складності з тим, щоб тіло втримало їх усередині, адже речовини можуть спричинити пронос. Також, залежно від обставин, можна вдихати їхні випари, таким чином частки речовини з легень розносяться тілом разом з кров’ю. Але найрекомендованіший спосіб — уживати через рот».
Це, звісно, добре, але як напоїти відваром повій, щоб вони не відмовились? Найпростіший шлях — натерти член густоконцентрованою настоянкою і через реляцію доправити речовину у жіноче тіло.
Результати були жахливими.
У першому випадку Матео Колон випробував настоянку беладонни й мандрагори у майже однаковому співвідношенні. Жертвою стала вельми літня mammola, стара повія на ймення Лаверда, яка вже давно служила у будинку розпусти на горішньому поверсі над шинком «Муло». Їй платили по півфлорина, й то вважалося за щедрість. Але він заплатив не сторговуючись.
Перше ніж узяти до рота член свого клієнта, Лаверда ковтнула старого освяченого вина, наділеного властивістю відганяти заразу та лихих духів. Анатом знав, що звичка ця ґрунтується лише на забобонах, але вважав її вельми годящою для кінцевого результату свого експерименту. Для Лаверди феляція була справою звичною.
Вправності сприяло й те, що у неї не збереглося жодного зуба, тож прутень міг ковзати легко, без завад чи перепон. Перші ознаки дії настоянки анатом враз зауважив: Лаверда завмерла, ледь піднялася й глянула на анатома збудженими очима, з несподіваним захопленням, яке вкрило її щоки рум’янцем. У Матео Колона від хвилювання затіпалося серце.
— Мабуть, я… — повела Лаверда, — я…
— Закохалась?..
— …отруїлася, — доказала Лаверда, й враз вміст її шлунка вихлюпнувся на клієнтів камзол.
Зазнавши невдачі, Матео Колон зварив відвар з тих самих трав, але у зворотному співвідношенні: якщо перша настоянка спричинила незмірну відразу, то, якщо мислити логічно, зворотна пропорція має дати протилежний результат. Він на правильному шляху.