Свідок показує, що не повірила повії, позаяк та була дуже стара й страждала на любовне безумство.
Однак за тиждень у закладі знову з’явився той самий відвідувач, просячи його обслужити. Цього разу, побачивши всіх жінок, він обрав свідка — повію з доброю поставою і дорогу. Свідок заявляє, що відвідувач був чоловіком струнким з палким поглядом, а оскільки він їй сподобався, жінка пішла за ним не опираючись, із задоволенням.
Свідок запевняє, що відвідувач, задравши спереду одяг, попросив зайнятися його членом, здійнятим та твердим. Свідок заявляє, що виконала прохання достоту так, як того вимагає її фах, — з хистом та вправно, й що, віддавшись цій справі, стала жертвою чар, проклинаючи себе за те, що не йняла віри словам Лаверди.
Свідок заявляє, що відвідувач виявився справжнім дияволом, що він просив подарувати йому своє кохання й душу, й що вона бачила різноманітних демонів, котрі підкорювались Володареві мороку й за його наказом встромляли свої величезні члени у задній прохід свідка, завдаючи їй неймовірного болю. Вона чула, як господар цих потвор вимагав віддати йому своє кохання та душу, натомість обіцяючи припинити її страждання. Свідок запевняє, що господар добивався її кохання, бо вона була розпусницею, кажучи, що віднині її душа належить йому, позаяк її тілесні гріхи живлять його. Свідок заявляє, що незважаючи на тортури, відмовилась віддати йому своє кохання, адже вона приймала причастя, — з Богом її кохання і з Богом її душа.
Після того як їй було показано анатома Матео Ренальдо Колона, свідок засвідчила, що це є саме той чоловік.
Я, Даріо Ренні, нотаріус Падуанського університету, починаю оголошувати свідчення чоловіка на ймення А., двадцяти п’яти років, що мешкає на хуторі з дружиною та чотирма дітьми.
Свідок заявляє, що під час полювання у лісах по сусідству з абатством бачив чоловіка, який ішов у супроводі крука. Цей чоловік ніс на плечах велику торбу, повну падла, котре збирав дорогою за вказівкою птаха. Свідок заявляє, що чоловікова поведінка привернула його увагу, тому, скерований страхом та цікавістю, він потай пішов за ним слідом, адже чоловік видався йому уособленням диявола. Наблизившись до старої покинутої хатини, чоловік увійшов усередину й витрусив гидкий вміст торби.
Свідок стверджує, що крізь вікно бачив, як чоловік годує крука падлом. Свідок з жахом зауважив на столі мертвих тварин: собаку з павичевим пір’ям та кота з риб’ячою лускою. Від доторку цього чоловіка пекельні істоти ожили й почали смикатися, немов знавіснілі.
Після того як свідкові вказали на анатома, він заявив, що чоловік, якого він зустрів, — Матео Ренальдо Колон.
Я, Даріо Ренні, нотаріус Падуанського університету, починаю виголошувати свідчення жінки на ймення А., сімнадцяти років, дружини В.
Свідок мешкає разом з чоловіком на хуторі, по сусідству з головною садибою. Усе вищезазначене засвідчує управитель садибою С.
Свідок під присягою заявляє, що знає Матео Ренальдо Колона, у подробицях описавши його зовнішність. Вона розповіла, що бувала у його кімнаті в Університеті, котру також детально описала.
На питання щодо того, як вона познайомилася з анатомом, свідок відповідає, що вперше побачила його разом з ченцем, братом D., неподалік садиби, за парканом, який відмежовує панські землі від податних земель. Свідок показує, що після тривалої прогулянки біля майстерень, кухні, пекарні, комори та хліва чернець та анатом розійшлися.
Перший пішов до головної садиби й зник з очей. Другий, підійшовши до пекарні, де свідок випікала хліб, й назвавшись на ім’я, спитав, де її господар. Свідок заявляє, що на прохання анатома пішла шукати чоловіка, який відбував десятину в абатстві. Свідок заявляє, що анатом довгий час розмовляв з її чоловіком. За їхнім виглядом вона здогадалася, позаяк слів розчути не мала змоги, що йшлося про неї. Свідок заявляє, що чоловік пішов кликати управителя й що потому вони розмовляли наодинці. Свідок заявляє, що бачила, як анатом дав грошей управителю, а той дозволив свідку покинути хутір у супроводі й під заступництвом анатома Матео Ренальдо Колона.